Рішення № 15153152, 05.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 травня 2011 року справа № 5020-346/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Комунального підприємства “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22” Севастопольської міської Ради

(вул. Хрюкіна, б. 10, м. Севастополь, 99055)

до Малого приватного підприємства “Каліфорнія”

(вул. Хрустальова, б. 141, кв. 27, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 4 227,56 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 довіреність №455 від 09.03.2011;

відповідача не зявився.

Комунальне підприємство “Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22” Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до малого приватного підприємства “Каліфорнія” про стягнення основного боргу за договором надання послуг №50 від 11.01.2008 у розмірі 5438,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору про надання послуг з санітарної очистки №50 від 11.01.2008, а саме, обовязку щодо оплати за надані послуги з вивозу сміття.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2011 надав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно з яким ним при підготовці позовної заяви була зроблена арифметична помилка у сумі основного боргу, у звязку з цим позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 4 227,56 грн. /арк. с. 34/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 14.03.2011, 05.04.2011, 21.04.2011, у судові засідання 05.04.2011, 21.04.2011, 05.05.2011 явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (поштове повернення від 28.03.2011 /а.с.19-22/, поштове повернення від 18.04.2011 /а.с.30-33/).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2008 між Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради (Підрядник) та Малим приватним підприємством “Каліфорнія” (Замовник) був укладений договір про надання послуг з санітарної очистки №50 /а.с.8/ (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник передає, а Підрядчик приймає на себе виконання робіт з вивозу сміття з торгового павільйону, розташованого за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 213. Договір укладений строком на пять років і вступає в силу з 01.02.2008 (пункт 6.1 Договору).

Тариф на послуги з прибирання і вивозу твердих побутових відходів субєктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності встановлений рішенням сесії Севастопольської міської Ради за №650 від 12.09.2006 та складає 14,56 грн.

Норми накопичення твердих побутових відходів для населення приватного сектору і субєктів господарювання введені в дію розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №345р від 14.12.2006 «Про введення в дію норм накопичення твердих побутових відходів і вживання заходів щодо поліпшення санітарного стану міста Севастополя і встановлені»/а.с.44/.

З урахуванням цих рішення та розпорядження Позивачем був розроблений розрахунок витрат з вивозу 1м3 твердих побутових відходів та утримання контейнерних майданчиків, який станом на 11.01.2008 складав 18,35 грн. /а.с.45/.

Відповідно до пункту 1.3 Договору орієнтована вартість вивозу сміття на момент укладення Договору нараховується по тарифу, розробленому підприємством, і складає 18,35 грн. за 1м3 .Місячна вартість робіт на момент укладення Договору складає: за період з січня по травень та з жовтня по грудень при нормі накопичення 8,62м3 158,18 грн., а за період з червня по вересень при нормі накопичення 12,07м3 221,48 грн.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору Замовник зобовязан щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, проводить оплату.

Однак, Відповідач у порушення умов пункту 2.2.1 Договорів свої зобовязання з оплати наданих послуг своєчасно не виконує, а саме, заборгованість за період з 01.01.2009 по 01.02.2011 складала 4227,56 грн.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору суд дійшов висновку, що цей договір містить елементи договору про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити йому послугу у розмірі, в строки та у порядку передбаченому договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази належного виконання зобовязань за Договором, заборгованість на день прийняття рішення не погашена.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4227,56 грн., яка виникла за період з 01.01.2009 по 01.02.2011, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Малого приватного підприємства “Каліфорнія” (вул. Хрустальова, б. 141, кв. 27, м. Севастополь, 99055, ідентифікаційний код 20714434, відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №22»Севастопольської міської Ради (вул. Хрюкіна, б. 10, м. Севастополь, 99055, ідентифікаційний код 20667456, р/р 26009060311610 у СФ «Приватбанк», МФО 324935) заборгованість у розмірі 4 227,56 грн. (чотири тисячі двісті двадцять сім грн. 56 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 10.05.2011.