Постанова № 15153003, 22.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2011 Справа №9/83-17/202

м. Полтава

За адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, 39802, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16

До Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, 39600, м. Кременчук, вул.. Красіна, 76

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.07.2005р. №0000222301/0/2126, за яким позивачу визначені податкові зобов’язання по платі за воду загальнодержавного значення в загальній сумі 112 249, 00 грн., в т.ч. основний платіж –81 896, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 353, 00 грн.,

С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна

С е к р е т а р с у д о в о г о з а с і д а н н я ГУЙВАН Дмитро Петрович

Склад суду змінено 06.04.2011р. за автоматичним розподілом, у зв’язку зі звільненням судді, що розглядав даний спір в новому розгляді.

Представники :

від позивача –Гунько О.В. ( див. журнал судового засідання)

від відповідача –Новікова Т.А. ( див. журнал судового засідання)

експерт –Шейко О.М. ( див. журнал судового засідання)

22.04.2008р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Комсомольськ до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.07.2005р. №0000222301/0/2126, за яким позивачу визначені податкові зобов’язання по платі за воду загальнодержавного значення в загальній сумі 112 249, 00 грн., в т.ч. основний платіж –81 896, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 353, 00 грн.

Відповідач позов відхилив, посилаючись на правомірність висновків ДПС за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивач використовує воду одночасно для власних потреб (задоволення питних та санітарно-гігієнічних цілей), для соціально-культурного призначення, а також для приготування їжі в їдальнях, обігрівання всіх будівель, споруд, тому повинен сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів на загальних підставах за всю використану воду з урахуванням втрат води в системах водопостачання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши доказовий матеріал, суд - в с т а н о в и в:

За результатами планової комплексної документальної перевірки ВАТ „ПГЗК” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р., що набрали форму акту № 398/23-120/00191282 від 14.07.2005 р. ( до акту №648/23-312/00191282 від 27.11.2006р.), Кременчуцькою ОДПІ констатовано про порушення позивачем п. 4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту №231/539/118/219 від 01.10.1999р.

Результатом цього висновку стало прийняття КОДПІ податкового повідомлення-рішення від 19.07.2005р. №0000222301/0/2126, за яким з посилання на підпункт 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 та відповідно до пп. 4.5 ст. 5 зазначеної Інструкції позивачу визначені податкові зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в загальній сумі 112 249, 00 грн., в т.ч. основний платіж –81 896, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 353, 00 грн.

Не погодившись з таким висновками податкової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що Кременчуцькою ОДПІ неправомірно нараховано за оспорюваним рішенням збір за спеціальне водовикористання на об’єм води, використаної на виключно власні питні та санітарно-гігієнічні потреби підприємства.

При вирішення даного спору судом враховано наступне.

Статтею 30 Водного кодексу України визначено, що збір за спеціальне водокористування справляється з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

До спеціального водовикористання водних ре6сурсів відноситься використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих та сільськогосподарських виробників, а також потреб населення ( ст. 48 Водного кодексу України).

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту затверджено постановою КМУ №1494 від 16.08.1999р. (зі змінами і доповненнями). Відповідно до п. 3 цього Порядку платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є суб’єкти підприємницької діяльності –водокористувачі незалежно від форми власності, які є юридичними особами, їх представництва, філії, відділення, які не є юридичними особами, однак мають самостійний баланс, поточний рахунок в установі банку. Об’єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання ( п. 5 Порядку).

Пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, за тв. постановою КМУ №1494, визначено, що збір за використання водних ресурсів не справляється „...за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення".

На виконання п. 2 зазначеної постанови спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231/539/118/219 від 01.10.99р. затверджено Ін струкцію про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, яка є обов'язковою для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями України та визначає єдиний порядок обчислення і справляння цього збору.

Пунктом 4.5 Інструкції №231/539/118/219 визначено, що при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об’єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджету вносяться за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

При цьому пунктом 4.8. відміченої Інструкції закріплено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігі єнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи специфіку виробничої діяльності підприємства-позивача,суд дійшов висновку, що під власними питними і санітарно-гігієнічними потребами останнього розуміються відповідні потреби фізичних осіб (громадян, населення), які знаходяться у будь-яких стосунках з юридичною особою.

Тому саме в межах положень постанови №1494 та Інструкції №231/539/118/219 діяв позивач –ВАТ “ПГЗК”, не включаючи в обсяги води, що є об’єктом оподаткування збором за спеціальне користування водними ресурсами державного значення, воду, що була використана в перевіряємому періоді для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємства, а саме на обслуговування: (1) приміщення поліклініки на 600 відвідувачів, інвентарний №010047201; (2)10 приміщень їдалень: залізничного цеху, інвентарний №010047201; гірничо-транспортного цеху, інвентарний №010007504; їдальні №8, інвентарний №010033200; їдальні на 220 місць, інв. №010034401; їдальні на 300 місць, інв. №010058101; їдальні Рудоуправління, інвентарний №010049602; їдальні №11, інвентарний №010033100; їдальні шламового цеху, інвентарний №010047901; їдальні дробильної фабрики, інвентарний №010021604; їдальні цеху відвантаження готової продукції, інвентарний №010054203; (3) 18 вбудованих в приміщення саун (список основних фондів додається); (4) приміщення фізкультурно-оздоровчого комплексу з готелем, інвентарний №010139800, а відповідно за ці обсяги не сплачував збір, оскільки вказані об'єкти за своїм призначенням використовуються тільки для обслуговування працівників ВАТ «Полтавський ГЗК», а готель - для заселення делегацій, що відвідують комбінат (а.с. 87-97, т. 1).

Крім того, розрахунок кількості води, яка використовується виключно для питних та санітарно-гігієнічних потреб підприємства погоджувався ВАТ “ПГЗК” з Управлінням водопровідного та каналізаційного господарства м. Комсомольська.

Частина 2 ст. 71 КАС України, яка є імперативною нормою, приписує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні сума збору за спеціальне використання водних ресурсів нарахована саме на кількість води спожитої на виробничі потреби юридичної особи чи об’єкти, визначені в п. 4.5 Інструкції №231/539/118/219, відповідач-податкова служба не надав.

Навпаки, Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту, що здійснювало судово-економічну експертизу за ухвалою суду від 26.08.2010 р. в даній справі, надало висновок №46 від 31.03.2011р., який не спростовано податковою службою в установленому порядку та прийнятий судом як належний доказ, підтвердило, що розрахунок витрат води на питні та санітарно-гігієнічні потреби підприємства за 2004 рік та 1 квартал 2005 року, проведений ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»у4 відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, у КОДПІ не було законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а вимоги позивача є правомірними, підтверджені матеріалами справи та нормативно, а тому підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 162, 163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.07.2005р. №0000222301/0/2126, за яким Відкритому акціонерному товариству «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», м. Комсомольськ, код ЄДРПОУ 00191282 визначені податкові зобов’язання по платі за воду загальнодержавного значення в загальній сумі 112 249, 00 грн., в т.ч. основний платіж –81 896, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 353, 00 грн.,

3. Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.

СУДДЯ Г.І. БУНЯКІНА

Примітка:

1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.