Рішення № 15152308, 04.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2011 р.Справа № 30/17-931-2011 Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1

Відповідач: Приватне підприємство „Інжинірингова Інвестиційна Група „Розвиток”

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3- згідно довіреності №0-2 від 01.03.2011р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець ОСОБА_1.), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі-ПП) „Інжинірингова Інвестиційна Група „Розвиток” про стягнення заборгованості у сумі 10 600 грн., інфляційних у сумі 710 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 185 грн. 50 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не зявлявся. про поважність причин незявлення суд не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин. справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

05 травня 2010р. між підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та ПП „Інжинірингова Інвестиційна Група „Розвиток” (Покупець) був укладений Договір, згідно якого Постачальник зобовязався поставляти продукти харчування та господарські товари (Продукція), згідно заявки Покупця, а Покупець зобовязався прийняти заказану Продукцію та оплатити її вартість.

Згідно розділу 7 Договору строк дії Договору з 05.05.2010р . по 31.12.2010р. якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання , повідомивши іншу сторону про це за місяць, договір автоматично продовжується на наступний рік.

Відповідно до п.4.3Договору Покупець зобовязаний оплатити прийняту продукцію протягом 10 банківських днів шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок або готівкою в касу Постачальника .

Згідно накладної №49 від 19.07.2010р. Покупець отримав Продукцію на суму 18001 грн. 55 коп. (без ПДВ). Але оплату за отриману Продукцію Покупцем було здійснено частково.

З метою досудового врегулювання спору 01.11.2010р. підприємцем ОСОБА_1 було направлено на адресу ПП „Інжинірингова Інвестиційна Група „Розвиток” претензію на суму 11600 грн. 01 коп. Після отримання претензії відповідачем 28.12.2010р. було сплачено 1000 грн., у звязку з чим за Покупцем утворилася заборгованість у сумі 10600 грн.

Позивач по справі зазначає, що зобовязання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 600 грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 710 грн. 20 коп. та 3% річних у сумі 185 грн. 50 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2010р. між підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та ПП „Інжинірингова Інвестиційна Група „Розвиток” (Покупець) був укладений Договір , згідно якого Постачальник зобовязався поставляти продукти харчування та господарські товари (Продукція), згідно заявки Покупця, а Покупець зобовязався прийняти заказану Продукцію та оплатити її вартість.

Відповідно до п.4.3 Договору Покупець зобовязаний оплатити прийняту продукцію протягом 10 банківських днів шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок або готівкою в касу Постачальника.

Згідно накладної №49 від 19.07.2010р. Покупець отримав Продукцію на суму 18001 грн. 55 коп. (без ПДВ). Але оплату за отриману Продукцію Покупцем було здійснено частково.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Отже, правомірним є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману Продукцію у сумі 10 600 грн.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у сумі 710 грн. 20 коп. та 3% річних у сумі 185 грн. 50 коп.

За таких обставин, позов підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, у звязку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Інжинірингова Інвестиційна Група „Розвиток” (м.Одеса, вул..Пантелеймонівська, 2 (фактична адреса: м.Одеса, вул..Рішельєвська, 9) , код ЄДРПОУ 32432952, р\р260093014642 в АКБ „Фін банк”, МФО 328685) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р\р НОМЕР_2 у філії „Одеське РУ” АТ „Фінанси та кредит” м.Одеса, МФО 328845) заборгованість у сумі 10600 грн., інфляційні у сумі 710 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 185 грн. 50 коп., державне мито у сумі 115 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 06 травня 2011р.

Суддя Рога Н. В.