Постанова № 15147216, 06.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/1472/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 05.01.2011 р.;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 18.04.2011 р.;

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну ФОП ОСОБА_3 (вх. № 1485Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2011 р. у справі № 5023/1472/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», м. Київ

до ФОП ОСОБА_3, м. Південне Харківського району Харківської області

про стягнення 754680,78 грн.

встановила:

В березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків в розмірі 754680,78 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань за договором б/н про надання транспортних послуг від 12.04.2010 р., що полягає у втраті перевізником ФОП ОСОБА_3 належного ТОВ «Агропродекспорт»вантажу (сиру твердого сичужного), внаслідок чого позивачу спричинені збитки в наведеному вище розмірі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2011 р. позов задоволений повністю, на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість в розмірі 754680, 78 грн., державне мито в розмірі 7546, 81 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. А саме апелянт зазначає, що судом порушений порядок виклику сторін в судове засідання, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана судом із значним запізненням, внаслідок чого отримана відповідачем після дати винесення рішення. В частині порушення норм матеріального права апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не надана юридична кваліфікація тому факту, що у спорі, який випливає з зобов’язання про перевезення, не застосований обов’язковий досудовий порядок врегулювання спору. Крім того, апелянт посилається на те, що по справі відсутній склад цивільного делікту, а саме відсутній його обов’язковий елемент у вигляді протиправних дій.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження.

Розгляд апеляційної скарги призначений на 27.04.2011 р.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а зазначене рішення господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.04.2010 р. між ТОВ «Агропродекспорт»та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір б/н про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні.

Відповідно до умов п.1.1 договору, сторонами була складена Заявка № 94 від 30.04.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якої відповідач зобов’язаний перевезти вантаж –сир твердий сичужний в кількості 20000 кг. (піддони 20х0,9м) по маршруту м. Гадяч –м. Санкт-Петербург власним автомобілем. Відповідно до п. 5 договору-заявки строк доставки вантажу до отримувача –не більше 5 (п’яти) діб з дати замитнення.

Відповідно до п.2.1 договору, відповідач зобов’язаний протягом всього маршруту та до місця розвантаження нести відповідальність за збереження вантажу, транспортувати вантаж лише під пломбами, дотримуватися інструкцій замовника (позивача) стосовно маршруту пересування, митної обробки, точок перетину кордону.

Вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем, вартість вантажу зазначена в CMR А № 0102564 та становила 2862000,00 (два мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі) російських рублів.

Товар, що був наданий позивачем відповідачеві для перевезення, є власністю позивача, поставлявся позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Інторг»(Російська Федерація, м. Санкт-Петербург) відповідно до укладеного 16.09.2008 р. контракту № 39/08, згідно якого ТОВ «Агропродекспорт»є продавцем, а ТОВ «Інторг»є покупцем товару, про що зазначено у CMR А № 0102564.

Право власності позивача на товар, що зазначений у CMR А № 0102564, підтверджується видатковими накладними № ГС-00001602 від 11.05.2010 р., № ГС-00001597 від 11.05.2010 р. та договором № ДП 02-2009 купівлі-продажу товарів від 29.12.2008 р., укладеному між позивачем та ЗАТ «Гадячсир».

При перевезенні даного вантажу 17.05.2010 р. в період з 9:00 до 10:00 год. на території складу «Александрія»по вул. Софіївська, 4 у м. Санкт-Петербург, сталась крадіжка вантажу.

16.08.2010 р. СУ при МВС по Фрунзенському району м. Санкт-Петербург було порушено кримінальну справу № 261208 за ч. 3 ст. 158 Кримінального кодексу Російської федерації.

На день розгляду апеляційної скарги вимоги позивача про компенсацію збитків, спричинених йому втратою товару при перевезенні, не задоволені.

Кваліфікуючи правовідносини, що склалися між сторонами спору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 2.1. договору б/н про надання транспортних та експедиційних послуг по перевезенню вантажів автотранспортом в міжнародному сполученні від 12.04.2010 р. обов’язок нести відповідальність за збереження вантажу покладена на відповідача.

Аналогічно п.2 договору –заявки №94 від 30.04.2010 р. перевізник відповідає за схоронність вантажу від повної або часткової втрати в розмірі фактичного збитку.

Крім того, згідно ч.1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 р. відповідальність за втрату вантажу покладається на перевізника.

Таким чином, відповідач має нести майнову відповідальність за втрату вантажу в розмірі фактичної вартості, якщо не доведе, що втрата трапилася не з його вини.

Відповідно до ч.2 ст. 614 ЦК України вина відповідача презюмується.

Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів відсутності його вини у неналежному виконання зобов’язання по перевезенню вантажу, тому колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову.

Відносно заперечення відповідача щодо недотримання обов’язкового досудового порядку врегулювання спору, колегія суддів зазначає, що згідно Рішення Конституційного Суду України у справі №15-рп/2002 від 09.07.2002 р. (справа про досудове врегулювання спорів) встановлення сторонами або законом засобів досудового врегулювання спорів не перешкоджає зверненню до суду з позовом.

Відносно заперечення відповідача щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині повідомлення сторони про дату та місце вирішення спору, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вимоги ст. 64 ГПК України виконані належним чином –ухвала про порушення провадження у справі відправлена протягом трьох діб з дня її винесення, а несвоєчасне отримання ухвали стороною спору не є провиною суду.

Тому, враховуючи належне вирішення спору з огляду на приписи норм матеріального права, колегія суддів не вважає за доцільне скасовувати вірне по суті рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскарженого рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2011 р. у справі № 5023/1472/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2011 р. у справі № 5023/1472/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.Я. Погребняк

                     суддя                                                            Т.В. Гончар

суддя                                                            М.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 04.05.2011 року