Ухвала суду № 15142453, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р. м. КиївК-22022/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 року

у справі № 2-а789/08 (22-а-11639/08)

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства Вантажно-транспортне управління «Шахтарськвантажтранс»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2007 року Державне відкрите акціонерне товариство Вантажно-транспортне управління «Шахтарськвантажтранс»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень №0000671542/0-839 від 10.05.2007 року та №0000671542/2-1189 від 13.08.2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Шахтарська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт №263/15/00179252 від 27.04.2007 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ), а саме: підприємством несвоєчасно сплачено самостійно узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

На підставі Акта перевірки та за наслідками процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000671542/2-1189 від 13.08.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що самостійно розподіляючи добровільно сплачені платником податків кошти, що перераховувались із зазначенням призначення платежу, відповідач діяв у порядку, який не передбачений податковим законодавством.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку позивачу.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 30/25 від 14.03.2008 року не було підтверджено висновків податкового органу, які викладені у Акті перевірки №263/15/00179252 від 27.04.2007 року, щодо порушення позивачем строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання з податку на додану вартість із затримкою від 112 до 154 календарних дня.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності зміни податковим органом призначення платежу, вказаного підприємством у платіжному дорученні.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, проте серед них відсутній такий захід як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.