Ухвала суду № 15142450, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р. м. КиївК-952/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрпєзо»на постанову Господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року

у справі № 07/3769а

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрпєзо»

доДержавної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Укрпєзо» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00008902301/0 від 29.11.2005 року.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство «Укрпєзо» оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем, за наслідками якої складено Акт № 3193/23-208/14313889 від 21.11.2005 року.

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено факт включення підприємством у березні, травні, серпні 2003 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 5000 грн., 15000 грн. та 20000 грн. на підставі податкових накладних № 29 від 31.03.2003 року, № 57 від 20.05.2003 року та № 103 від 29.08.2003 року, виданих Комерційно-господарським товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич»установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого скасовано рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі № 08/3681.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00008902301/0 від 29.11.2005 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 60000 грн., у тому числі 40000 грн. основного платежу та 20000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що податкові накладні на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит складені та підписані особою реєстрація якої як платника податку на додану вартість скасована, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі №08/3681, а отже позивачем безпідставно було включено суми податку на додану вартість по спірним податковим накладним до складу податкового кредиту.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може у повній мірі погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 5 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі №08/3681 визнано недійсними рішення Виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів № 203 від 26.12.1991 року «Про державну реєстрацію комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», рішення засновників комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»викладене у протоколі № 6, статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 11.02.2002 року.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 4 та 5 цієї статті визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Але, в порушення вказаних вимог норм процесуального права судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи перебувало Комерційно-господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич»на час видачі позивачу спірних податкових накладних у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців України.

Крім того, позивач як у суді першої, так і в апеляційній інстанції в обґрунтування позовних вимог посилався на реальність господарських операцій, на виконання яких було виписано податкові накладні № 29 від 31.03.2003 року, № 57 від 20.05.2003 року та № 103 від 29.08.2003 року. Але, судами не було надано належної правової оцінки вказаним доводам підприємства та не було витребувано доказів на підтвердження реальності зазначених господарських операцій.

Проте, це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укрпєзо»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року у даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.