Ухвала суду № 15142449, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р. м. КиївК-92/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кам'янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року

у справі № 9/6/242-НА

за позовомСільськогосподарського фермерського господарства «Подільський альянс плюс»

доКам'янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

проскасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2004 року Сільськогосподарське фермерське господарство «Подільський альянс плюс»звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам'янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2004 року № 0000552640/0, №0000572640/0, № 0000582640/0, № 0000602640/0, № 0000562640/0, № 0000542640/0.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000542640/0 від 01.06.2004 року, № 0000562640/0 від 01.06.2004 року, №0000572640/0 від 01.06.2004 року, №0000602640/0 від 01.06.2004 року та скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0000552640/0 від 01.06.2004 року у частинівизначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 764,00 грн. та 15 882,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кам'янець-Подільська обєднана державна податкова інспекція Хмельницької області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено комплексну позапланову документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем, за результатами якої складено Акт № 356264 31392102 від 01.06.2004 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 01.06.2004 року № 0000552640/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 52753,50 грн., у тому числі 35169,00 грн. основного платежу та 17584,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000572640/0 про визначення податкового зобовязання із земельного податку у розмірі 190,58 грн., у тому числі 146,61 грн. основного платежу та 43,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000582640/0 про визначення податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 56,40 грн.; № 0000602640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 17500,00 грн., №0000562640/0 про визначення податкового зобовязання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 1679,01 грн., у тому числі 1526,37 грн. основного платежу та 152,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000542640/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20409,67 грн., у тому числі 18554,25 грн. осевого платежу та 1855,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 17.12.1998 року № 320-ХІV «Про фіксований сільськогосподарський податок»(далі - Закон України від 17.12.1998 року №320-ХІV) платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Позивачем було подано до податкового органу розрахунок визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2003 рік, згідно з даними якого питома вага сільськогосподарської продукції склала 89 %.

На думку податкової інспекції, питома вага доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2003 рік позивача складала 74 %, оскільки підприємством безпідставно було включено у розрахунок визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства в графі «Вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги) дохід у розмірі 102154,66 грн., одержаний за надання автотранспортних послуг та послуг автокраном.

Відповідно до висновків судово-бухгалтерської експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1428 від 27.10.2006 року немає можливості стверджувати, що послуги, надані у 2003 році автокраном та автотранспортом позивача філії Кам'янець-Подільського ДЕД ДП «Хмельницькоблавтодор»та ДП «Борщівський спиртзавод», не пов'язані із сільськогосподарським виробництвом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач правомірно набув статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку згідно з приписами статті 2 Закону України від 17.12.1998 року № 320-ХІV.

Як правильно зазначено судами, фіксований сільськогосподарський податок відповідно до статті 1 Закону України від 17.12.1998 року № 320-ХІV сплачується в рахунок окремих податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі, податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а тому позивач не мав обов'язку сплачувати окремо сплачувати названі податки.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Враховуючи, що питома вага доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2003 рік у позивача склала 89%, зазначена норма поширюється на позивача, тому відповідно ним правомірно подавалась спеціальна декларація з податку на додану вартість.

Відповідно до висновків експерта підтверджується те, що позивачем транспортні послуги для філії Кам'янець-Подільська ДЕД ДП «Хмельницькоблавтодор»та послуг автокраном для ДП «Борщівський спиртзавод»надавались власними транспортними засобами та автокраном, а тому виключення вартості таких послуг із спеціальної декларації з податку на додану вартість суперечить зазначеним нормам матеріального права, внаслідок чого документально та нормативно не підтверджується заниження податку на додану вартість у сумі 6671,02 грн. та 10354,75 грн.

Згідно з даними наданої податковим органом довідки від 19.05.2004 року про результати податкової перевірки ДП «Борщівський спиртовий завод»у січні 2004 року СФГ «Подільський альянс плюс»було продано спиртзаводу 100 тонн кукурудзи власного виробництва на суму 760000 грн., тобто підтверджується наявність у позивача 100 тонн зерна кукурудзи власного виробництва.

Згідно з даними експертного висновку документально та нормативно не підтверджується порушення приписів пункту 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та заниження податку на додану вартість на суму 12666,67 грн. Даними довідки Гуківської сільської ради від 20.09.2004 року № 136 підтверджено те, що позивачу в суборенду було передано 220 га земельної ділянки, на якій у 2003 році було вирощено кукурудзу.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що посилання відповідача на те, що позивач не міг виростити кукурудзу та зерно у 2003 році оскільки договір № 2 про суборенду земельної ділянки був укладений позивачем лише 21.07.2003 року, не приймається до уваги, оскільки позивач міг використовувати вказану земельну ділянку ще до оформлення договору оренди, а доказів того, що позивач почав використовувати земельну ділянку лише після укладення зазначеного договору, відповідач не надав.

Зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість по загальній декларації на суму 2072 грн. з вартості придбаного тютюну у ТОВ СК «ТФЗ»у червні 2003 року внаслідок відсутності товарно-матеріальних цінностей податковим органом доведено не було. Так, 20.06.2003 року між АТЗТ «Подільський Альянс»та позивачем було укладено договір зберігання тютюнової сировини та відповідно до Акта прийому-передачі товару від 27.06.2003 року №1/27.06 сировину було передано на зберігання.

Щодо донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість по спеціальній декларації, то суди дійшли правильного висновку про те, що такі донарахування безпідставні. Пунктом 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що податок на додану вартість по цих Деклараціях залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Крім того, згідно з висновками судово-бухгалтерської експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1428 від 27.10.2006 року документально висновки відповідача в цій частині не підтверджуються.

Відповідно до висновків судово-бухгалтерської експертизи не підтверджується завищення підприємством податкового кредиту в сумі 22335,08 грн. за період з квітня 2003 року по лютий 2004 року внаслідок того, що в Акті перевірки відсутні дані, по яких саме податкових накладних зменшується податковий кредит і які саме товарно-матеріальні цінності відсутні. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що це є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 року № 429.

Також, податковою інспекцією при проведенні перевірки позивача було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2003 року у сумі 3405 грн. внаслідок відсутності податкових накладних на дану суму. Не було надані такі податкові накладні позивачем також до суду, а тому відповідачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000552640/0 від 01.06.2004 року на суму 3405,00 грн. основного платежу та 1702,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з пунктом 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19.02.2001 року № 72, затвердженого постановою Правління Національного Банку України уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до Акта перевірки, 29.08.2003 року головою господарства Кучером М.М. з розрахункового рахунку за № 26009587 в Кам'янець-Подільської філії АППБ «Аваль»отримано готівку в сумі 3500 грн., вказану готівку було оформлено прибутковим касовим ордером та відображено у касовій книзі 28.08.2003 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (виписок з банку з особового рахунку позивача за серпень 2003 року), позивачем за серпень 2003 року отримано з банку готівкові кошти двічі: 22.08.2003 року 3000 грн. та 29.08.2003 року - 3500грн. Оприбуткування даних коштів відображено в касовій книзі на аркуші №35. Тому позивачем було оприбутковано всі кошти, отримані з банку. Не встановлено неоприбуткування грошових коштів у сумі 3500 грн. за серпень 2003 року також експертним дослідженням. У даному випадку мала місце описка, тобто замість 29.08.2003 року вказано 28.08.2003 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даному випадку податковим органом не було доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень у частині задоволених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.