Ухвала суду № 15142211, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2011 р. м. КиївК-13075/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 року

по справі № 2а-11879/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвест Пластик"

до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області

та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінвест Пластик" звернулось до суду з позовною заявою до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року у даній справі позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь, ТОВ "Фірма "Промінвест Пластик", бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2007 року у сумі 220904, 00 грн. з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Рубіжанська ОДПІ у Луганській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п. 1.8, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР)

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20.07.2007 року до Рубіжанської ОДПІ в Луганській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в розмірі 450000,00 грн.

В період з 18.09.2007 р. по 20.09.2007 р. податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року. Перевіркою підтверджено заявлену ТОВ фірма "Промінвест Пластик" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість частково, у зв'язку з неповністю отриманими відповідями про результати зустрічних перевірок за червень 2007 року в сумі 214696 грн. про що складено акт № 1163-2301-30989828.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суди у процесі розгляду справи дійшли висновків щодо правильності визначення податкових зобов'язань, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування та суми податкового кредиту. Фактичне здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 року по справі №2а-11879/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 22.04.2011р.