Ухвала суду № 15142215, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2011 р. м. КиївК-16747/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 року

та постанову Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 року

по справі № 11/302

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт"

до Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 12-2611/0 від 03.02.2005.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі акта перевірки від 31.01.2005 № 8/26-20/25284783 прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005 № 12-2611/0, яким позивачу відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1651993,50 грн., в т.ч. 1101329,00 грн. - основний платіж та 550664,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець), та ТОВ "Новартис" (Продавець) був кладений договір № 57 від 24.02.2003. Згідно з умовами зазначеного договору Продавець обов'язується виконати поставку та передачу у власність Покупцеві об'єднання згідно "Специфікації обладнання", а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його вартість, яка за договором складає 722370,00 грн. та ПДВ - 144474,00 грн.

Між ТОВ "Новартис" (Виконавець) та ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Замовник) було укладено договір від 19.11.2002 № 120. Предмет договору - Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по створенню програмного комплексу контролю, обробки інформації та передачі даних компресорного цеху з агрегатами ГТК - 10-8 шт. Вартість робіт по договору складає 328501,24 грн. та ПДВ - 65700,25 грн.

Між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець), та ТОВ "Новартис" (Продавець) був укладений договір № 115 від 24.09.2002. Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов'язується виконати поставку та передачу у власність об'єднання згідно "Специфікації обладнання" Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість, яка за договором складає 1444740,00 грн. та ПДВ - 288948,00 грн. Відповідно до Додаткової угоди до договору від 24.09.2002 № 115 вартість обладнання за договором складає 2600532,00 грн., в т.ч. ПДВ 433422,00 грн.

Між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець), та ТОВ "Новартис" (Продавець) був укладений договір № 135 від 30.12.2002. Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов'язується виконати поставку та передачу у власність об'єднання згідно "Специфікації обладнання" Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість, яка за договором складає 722370,00 грн. та ПДВ - 144474,00 грн. Відповідно до Додаткової угоди до договору від 30.12.2002 № 135 вартість обладнання за договором складає 1273003,22 грн., в т.ч. ПДВ 212167,20 грн.

ТОВ "Новартис" виписало на адресу ТОВ "ВКФ "Моноліт" товарні накладні на загальну суму 4740379,22 грн., в т.ч. ПДВ 790063,20 грн. Також ТОВ "Новартис" та ТОВ "ВКФ "Моноліт" підписали акт виконаних робіт від 13.12.2001 № 1 на загальну суму 394201,49 грн. в т.ч. ПДВ 65700,25 грн.

ТОВ "ВКФ "Моноліт" за період з 01.04.2002 по 01.12.2004 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Новартис" грошові кошти на загальну суму 5134580,71 грн., в т.ч. ПДВ 855763,45 грн.

За надані товари ТОВ "Новартис" в адресу ТОВ "ВКФ "Моноліт" виписало податкові накладні на загальну суму 5134580,71 грн., в т.ч. ПДВ 855763,45 грн.

ТОВ "ВКФ "Моноліт" віднесло вказані суми ПДВ до книги придбання товарів (робіт, послуг), включило до складу податкового кредиту та відобразило у деклараціях по ПДВ у відповідних періодах.

Між ТОВ "ВКФ "Моноліт" (Покупець) та ТОВ "Укрвторресурси" (Продавець) був укладений договір № 112 від 11.10.2002. Згідно умов зазначеного договору Продавець зобов'язується виконати поставку та передачу у власність об'єднання згідно "Специфікації обладнання" Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити його вартість, яка за договором складає 1227831,48 грн. та ПДВ - 245566,30 грн.

ТОВ "Укрвторресурси" виписало на адресу ТОВ "ВКФ "Моноліт" товарну накладну від 17.02.2003 № 124/1 на загальну суму 1473397,78 грн., в т.ч. ПДВ 245566,30 грн.

ТОВ "ВКФ "Моноліт" за період з 01.04.2002 по 01.12.2004 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Укрвторресурси" грошові кошти на загальну суму 1473398,35 грн., в т.ч. ПДВ 245566,39 грн.

ТОВ "ВКФ "Моноліт" віднесло суму ПДВ у розмірі 245566,30 грн. до книги придбання товарів (робіт, послуг), включило до складу податкового кредиту та відобразило у деклараціях по ПДВ у лютому 2003 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004 визнано недійсними установчий договір ТОВ "Новартис" від 17.04.2002 з моменту його реєстрації, протокол № 1 установчих зборів учасників ТОВ "Новартис" від 02.04.2002 з моменту його складання; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Новартис" від 21.05.2002 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ;

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004 визнано недійсним з 21.11.2001 статут ТОВ "Укрвторресурси", установчий договір та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Укрвторресурси" з 21.11.2001.

З урахуванням вищезазначеного рішення Печерського районного суду міста Києва ДПІ у Печерському районі міста Києва 21.08.2004 було складено акт № 3536 про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Новартис".

Відповідач зазначає, що згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 855763,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Новартис" і ТОВ "Укрвторресурси"

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами встановлено, що станом на момент розгляду ними справи рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2004 р. та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24.05.2004 р. скасовані у процесі перегляду їх за нововиявленими обставинами, а відтак єдина підстава, на яку посилався податковий орган при нарахуванні спірних податкових зобов'язань відпала.

На момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону № 168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Встановлено, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ "Новартис" і ТОВ "Укрвторресурси" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, а отже, мали право складати податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідно до зазначених вимог законодавства, в період укладення між позивачем та ТОВ "Новартис" і ТОВ "Укрвторресурси" (продавці, постачальники) вищевказаних договорів та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ "Новартис" і ТОВ "Укрвторресурси" були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення, а відтак суди дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському району м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 року та постанову Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 року по справі № 11/302 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 22.04.2011р.