Ухвала суду № 15142169, 12.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2011 р. м. КиївК-22788/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року

по справі № 2-а-12434/09/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

2. Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

3. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

за участю Прокуратури Луганської області

про стягнення суми податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, з урахуванням уточнень, про стягнення суми податку на додану вартість та визнання протиправною бездіяльність органу владних повноважень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 46 814 581,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20 вересня 2008 року ВАТ "Стахановський завод феросплавів" подало до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області податкову декларацію з податку додану вартість за липень 2008 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку розмірі 46 814 581 грн.

В період з 29.09.2008 року по 10.10.2008 року фахівцями Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Стахановський завод феросплавів" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 46 814 581 грн. за липень 2008 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалося за червень 2008 року.

17 жовтня 2008 року за результатами проведеної перевірки була складена довідка №1080/23-00186513, згідно висновків якої перевіркою підтверджено відображене ВАТ "Стахановський завод феросплавів" у декларації за липень 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 10 299 208 грн. У висновку зазначається, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 36 515 373 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити.

Разом з цим, суди встановили, що у п. 3 довідки №1080/23-00186513 від 17.10.2008 року зазначено, що перевіркою не встановлено порушення ведення податкового обліку, також за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ВАТ "Стахановський завод феросплавів" з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, або укладення нікчемних (недійсних) правочинів.

У п. 3.1 цієї ж довідки встановлено, що згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2009 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 46 814 581 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що у даному випадку, у порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) має місце відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету, за висновком апеляційного суду, є наслідком того, що один з постачальників продавця, якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, однак у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку податкове зобов'язання не відобразив та, відповідно, податку до бюджету не сплатив.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, у відповідній редакції, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Окружним адміністративним судом досліджено та приєднано до матеріалів справи копії первинних та інших документів, як то податкові накладні, платіжні документи, накладні тощо, що доводять факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факти сплати суми ПДВ у ціні придбаних товарів (послуг) на адресу постачальників таких товарів, і відповідно до пп. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ підтверджують наявність суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за липень 2008 року, у розмірі 46814581,00 грн. Натомість, ні відповідачем ні судами не встановлено фіктивність або ж безтоварність даних операцій. Більш того, фактичне здійснення господарських операцій сторонами не заперечується та повністю підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на субєкта владних повноважень.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 року по справі № 2-а-12434/09/1270.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 15.04.2011р.