Ухвала суду № 15141748, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. м. КиївК-10641/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008

у справі № 23/53/08-АП-13/139/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ Запоріжрембуд»(далі Товариство)

до ДПІ,

за участю прокуратури Запорізької області,

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача не зявились,

Генеральної прокуратури України Суходольських С.М.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.03.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.08.2007 №0005542307/0-10658/10/23-07, від 31.08.2007 №00005542307/1-11690, від 12.11.2007 №0005542307/2-4307, від 16.01.2008 №0005542307/3-233, від 06.08.2007 №0005532307/0-10659/10/23-07, від 31.08.2007 №0005532307/1-11690, від 12.11.2007 № 0005532307/2-4307 та від 16.01.2008 №0005532307/3-233. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з правомірного відображення позивачем у податковому обліку підприємства валових витрат та податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів за наслідками здійснення операцій з поставки Товариству товарів, робіт та послуг його контрагентами приватним підприємством «Едельвейс-2004»(далі ПП «Едельвейс-2004») та товариством з обмеженою відповідальністю «Пепела»(далі ТОВ «Пепела»).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про те, що реєстрація ПП «Едельвейс-2004»та ТОВ «Пепела»на підставних осіб, а також відсутність у цих постачальників необхідних дозволів (ліцензій), трудових та матеріальних ресурсів для виконання спірних операцій з поставки будівельних робіт та матеріалів свідчить про фіктивний характер зазначений операцій. До того ж, за посиланням ДПІ, податкові накладні, які підписані невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засідання представника Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що ДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2006 по 01.04.2007, оформлену актом від 27.07.2007 №1213/23-07/30920829. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 167876,21 грн. (у тому числі 111917,47 грн. за основним платежем та 55958,74 грн. за штрафними санкціями), а також з податку на додану вартість у сумі 142115,75 грн. (у тому числі 94743,83 грн. за основним платежем та 47371,92 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. Підставою для здійснення зазначених донарахувань слугував факт формування позивачем валових витрат та податкового кредиту підприємства за наслідками здійснення операцій з поставки Товариству будівельно-підрядних робіт його контрагентами (ПП «Едельвейс-2004»та ТОВ «Пепела»), які були зареєстровані на підставних осіб, не отримували ліцензій на виконання будівельних робіт, не мали матеріально-технічної бази та фахівців з відповідною кваліфікацією для виконання відповідних робіт та послуг.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, а податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

У частинах четвертій та пятій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип адміністративного судочинства щодо офіційного зясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Фактичні дані, які містяться у матеріалах справи, вимагали від суду більш ретельної перевірки доводів податкового органу щодо виникнення у позивача податкової вигоди (у вигляді зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість) не в звязку із здійсненням реальних поставок. Адже з урахуванням факту реєстрації постачальників позивача на невідомих осіб (що підтверджується, зокрема, і вироком суду у кримінальній справі) судам слід було дослідити можливість реального здійснення цими постачальниками операцій з поставки будівельних робіт та матеріалів позивачеві з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення таких операцій, а також складських приміщень, технічного персоналу тощо. Суди також не звернули уваги на те, що будівельна діяльність провадиться на підставі ліцензії, яка видається в установленому порядку, а відтак відсутність у підприємства-субпідрядника відповідної ліцензії за певних умов може свідчити і про неможливість здійснення ним будівельних робіт.

Крім того, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Отже, неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг (виконаних робіт).

З урахуванням викладеного неповнота встановлення судами обставин відносно фактичного виконання спірних операцій призвела до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно ж до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 у справі № 23/53/08-АП-13/139/08-АП скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко