Постанова № 15141776, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. м. КиївК-54882/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Нафтакомплекс»(далі ПП «Нафтакомплекс»)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009

у справі № 2-30/11557-2007А

за позовом ПП «Нафтакомплекс»

до державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ),

за участю прокуратури Автономної Республіки Крим,

про визнання нечинним акта та податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Ярмака М.М.,

Генеральної прокуратури України Суходольських С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним пункту 1 акта перевірки від 30.07.2007 №619/23-02/32297314 та податкового повідомлення-рішення від 13.08.2007 № 0000722302/0.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009, у позові відмовлено. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з правомірності віднесення податковим органом спірної заборгованості позивача, за якою минув строк позовної давності, до безповоротної фінансової допомоги, тоді як факт видачі позивачем векселів в рахунок погашення цієї заборгованості не підтверджується документально з огляду на порушення позивачем законодавчо встановленого порядку заповнення векселів, відсутність належних доказів придбання та оприбуткування позивачем бланків векселів, а також передання цих векселів векселедержателям після скасування державної реєстрації останніх. До того ж, за висновком судів, акт перевірки (або його частина) не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, позаяк не має обовязкового характеру.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ПП «Нафтакомплекс»просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

визнання контрагента банкрутом не має наслідком перетворення боргу перед таким контрагентом у безповоротну фінансову допомогу відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

судами було невірно визначено початок перебігу строку позовної давності за спірними зобовязаннями позивача перед контрагентами з огляду на факт видачі ПП «Нафтакомплекс»векселів в рахунок погашення цих зобовязань.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПП «Нафтакомплекс»з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1977863,70 грн. (у тому числі 1163362грн. за основним платежем та 814501,70грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу (зафіксований в акті перевірки від 30.07.2007 №619/23-02/32297314) про необхідність збільшення валового доходу підприємства на суму безповоротної фінансової допомоги, яка утворилася внаслідок спливу строку позовної давності за зобовязаннями позивача перед приватним підприємством «Агроінвест», приватним підприємством «Агропромбуд», приватним підприємством «Родник 2000»та товариством з обмеженою відповідальністю «Багатогалузева фірма «Тен». Видані позивачем векселі в рахунок погашення спірної заборгованості перед названими контрагентами не були взяті до уваги контролюючим органом з огляду на відсутність доказів сплати ПП «Нафтакомплекс»державного мита під час купівлі бланків векселів, неоприбуткування цих бланків та невідображення виданих векселів у реєстрі в порядку статті 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні», а також з урахуванням факту скасування державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузева фірма «Тен»на момент передачі позивачем векселя цьому товариству.

Однак зазначені висновки податкового органу (з якими також погодилися попередні судові інстанції) не можна визнати обґрунтованими.

Так, за визначенням, що міститься у підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом частини третьої статті 4 Закону України «Про обіг векселів у Україні»у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, з моменту видачі позивачем спірних векселів названим кредиторам первісні зобовязання позивача перед цими кредиторами припинилися та виникли зобовязання сплатити за цими векселями, за якими розпочався новий строк позовної давності. А відтак наведена трансформація зобовязань виключає можливість їх кваліфікації як безповоротної допомоги.

Невідповідність зазначених векселів формальним вимогам (як-от мова їх заповнення), а також порушення позивачем порядку обліку цих векселів (зокрема, невключення їх до реєстру векселів, неоприбуткування бланків виданих векселів) не нівелює правового значення цих векселів та не може вважатися порушенням податкової дисципліни стосовно відображення у податковому обліку зобовязань за цими векселями.

Не впливає на вексельні зобовязання і факт подальшої ліквідації векселедержателя (зокрема, у звязку з визнанням банкрутом), позаяк за таких обставин вексель як актив не втрачає своєї правової сили та може і надалі використовуватися в обігу. Водночас ані податковим органом, ані судами не було встановлено факту залишення у ліквідованих контрагентів позивача виданих останнім векселів без подальшої передачі.

Посилання судів та податкового органу на те, що передача векселя товариству з обмеженою відповідальністю «Багатогалузева фірма «Тен»відбулася після ліквідації останнього, не відповідають наявним у справі фактичним даним. Адже, рішення про ліквідацію вказаного товариства було прийнято Печерським районним судом м. Києва 15.03.2006. Однак у матеріалах справи відсутні докази виключення цього товариства з Єдиного державного реєстру, тоді як з огляду на приписи частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас правильною є надана судами правова оцінка обставин справи, відповідно до якої акт перевірки не має ознак обовязковості, притаманних акту індивідуальної дії, оскільки цей акт перевірки є лише засобом фіксації виявлених податковим органом правопорушень. Втім суди не застосували відповідних процесуальних наслідків до цієї частини позовних вимог, позаяк даний акт (його частина) не може бути предметом позову, а тому провадження у справі щодо визнання нечинним пункту 1 акта перевірки від 30.07.2007 №619/23-02/32297314 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі постанову та ухвалу місцевого і апеляційного судів та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Нафтакомплекс»задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 у справі № 2-30/11557-2007А скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.08.2007 №0000722302/0.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним пункту 1 акта перевірки від 30.07.2007 №619/23-02/32297314 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко