Ухвала суду № 15141735, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. м. КиївК-45001/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника у м. Одесі (далі СДПІ), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі Управління) та прокуратури Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009

у справі № 2-а-11061/08/1570

за позовом спільного підприємства «Вітмарк-Україна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі СП «Вітмарк-Україна»)

до СДПІ

та Управління,

за участю прокуратури Одеської області,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

СП «Вітмарк-Україна»Жукова Ю.А.,

СДПІ Кириченка Б.Б.,

Управління не зявились,

Генеральної прокуратури України Суходольських С.М.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009, позов задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2008 №0000781620/0; СДПІ зобовязано надати висновок Управлінню із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1152989,13 грн., що підлягає відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України, та зобовязано Управління на підставі наданого висновку перерахувати відповідну суму податку СП «Вітмарк-Україна».

У прийнятті зазначених судових актів попередні інстанції виходили з того, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджується документально, тоді як це право не залежить від дотримання податкової дисципліни усіма постачальниками позивача по ланцюгу.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України СДПІ, та прокуратура Одеської області просять скасувати ухвалені у справі судові акти та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права вимогам закону, а також на те, що в даному разі відсутня така обовязкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову з тих самих підстав.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що причиною прийняття СДПІ податкового повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0000781620/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за травень, червень, липень 2007 року у сумі 1152989,13грн., слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 19.09.2008 №366/1/16-2-22480087/70/1, про відсутність документального підтвердження факту надходження відповідної суми податку до бюджету. Так, за результатами направлення запитів до податкових органів за місцем реєстрації постачальників СП «Вітмарк-Україна»було встановлено, що відємне значення ПДВ в оспорюваній сумі виникло у позивача за наслідками здійснення операцій з придбання товарів у постачальників (які не є безпосередніми виробниками цього товарів). Втім факт надмірного надходження суми ПДВ до бюджету (як результат проведення зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу) встановлено не було.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи СДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого СП «Вітмарк-Україна»заявлено до відшкодування оспорювану суму ПДВ. Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої СП «Вітмарк-Україна»податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Встановлений судами факт реального здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло відємне значення податку, підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами та скаржниками не заперечується.

Доводи СДПІ про обовязковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

А відтак суди цілком обґрунтовано визнали незаконним зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Водночас рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобовязання СДПІ надати Управлінню висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості), яка фактично і була заявлена позивачем.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника у м. Одесі, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та прокуратури Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 у справі № 2-а-11061/08/1570 скасувати в частині задоволення позову щодо зобовязання спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платника у м.Одесі надати висновок Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1152989,13 грн., що підлягає відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України.

Провадження у справі у цій частині позовних вимог закрити.

3. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 у справі № 2-а-11061/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:О.В. Карась

Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович

О.І. Степашко