Ухвала суду № 15141727, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. м. КиївК-10439/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 27.08.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008

у справі № 3/243А (22-а-1402/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Явдом»(далі ТОВ «Явдом»)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Петришин І.М.,

відповідача Харамбури Н.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 27.08.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.03.2007 №0000392320/0. У прийнятті зазначених судових актів попередні інстанції виходили з того, що право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування підтверджується документально, тоді як несплата ПДВ до бюджету постачальником позивача по ланцюгу (з яким ТОВ «Явдом»не мало безпосередніх договірних правовідносин) не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповноту встановлення попередніми інстанціями обставин справи та неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обовязкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. При цьому ДПІ наголошує на тому, що згідно із законодавчо встановленим механізмом сплати ПДВ виникненню права покупця на включення суми податку до податкового кредиту кореспондує обовязок продавця задекларувати відповідну суму ПДВ у складі своїх податкових зобовязань, у звязку з чим у разі недобросовісності продавця право на отримання бюджетного відшкодування у покупця не виникає.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що причиною зменшення позивачеві задекларованого у вересні 2006 року бюджетного відшкодування на 75000грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок ДПІ, викладений в акті про результати невиїзної позапланової перевірки з питань відшкодування ПДВ, заявленого ТОВ «Явдом»на розрахунковий рахунок в банку при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками від 20.03.2007 № 70/23-2/31754918, про безпідставне включення позивачем до суми податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій з придбання металобрухту у філії «Західкабель»товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промкабель»у серпні 2006 року. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що поставка цього товару була здійснена позивачеві по ланцюгу постачання за участю низки посередників, при чому з огляду на визнання банкрутом постачальника третьої ланки (приватного підприємства «Інверссіо») та відсутність цього підприємства за юридичною адресою факт надмірної сплати відповідної суми ПДВ до бюджету встановлено не було.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи ДПІ не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого ТОВ «Явдом»заявлено до відшкодування оспорювану суму ПДВ. Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ТОВ «Явдом»податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи ДПІ про обовязковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами було встановлено факт сплати позивачем своєму безпосередньому постачальникові філії «Західкабель» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промкабель»- відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаного металобрухту.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку постачальниками по ланцюгу (з якими, як вірно зазначили суди, позивач не мав договірних правовідносин) - покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

А відтак суди цілком обґрунтовано визнали незаконним зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та правомірно задовольнили позов.

За таких обставин передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 27.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2008 у справі № 3/243А (22-а-1402/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко