Ухвала суду № 15141716, 28.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2011 р. м. КиївК-16797/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі ДПІ)

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2008

у справі № 5020-12/014

за позовом державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»(далі Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Жих Т.Ю.,

відповідача Гінтєр К.Ф.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.07.2007 №000157232/0, від 31.10.2007 №000157232/1, від 27.12.2007 №000157232/2, згідно з якими Підприємству визначено податкове зобовязання за платежем «частина прибутку державних підприємств»у сумі 140471,04 грн. (у тому числі 99787,90 грн. за основним платежем та 40629,14грн. за штрафними санкціями), а також податкових повідомлень-рішень від 20.09.2007 №000158232/0, від 31.10.2007 № 000158232/1 та від 27.12.2007 №000158232/2, за якими позивачеві донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 5316 грн. (у тому числі 4066 грн. за основним платежем та 1250 грн. за штрафними санкціями).

В подальшому позивач відмовився від позовних вимог відносно оскарження донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 5316 грн., у звязку з чим ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.06.2008 провадження у справі у відповідній частині було закрито.

В решті позову постановою названого суду від 19.06.2008 було відмовлено. У прийнятті цього судового акта суд першої інстанції виходив з того, що витрати Підприємства на утримання профспілкового комітету, а також на виплату матеріальної допомоги пенсіонерам (колишнім працівникам позивача) не є витратами у тому розумінні, в якому це поняття використовується у бухгалтерському обліку.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; податкові повідомлення-рішення від 19.07.2007 №000157232/0, від 31.10.2007 №000157232/1, від 27.12.2007 №000157232/2 визнані недійсними. Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що названі витрати позивача є обовязковими, позаяк здійснені на виконання зобовязань Підприємства за колективним договором, що обумовлює правомірність їх врахування під час визначення фінансового результату позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду зі спору, посилаючись на безпідставне скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови господарського суду міста Севастополя зі спору.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що в ході проведеної ДПІ виїзної планової документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2007, оформленої актом від 10.09.2007 № 98/232/01125548/10/15873, було виявлено факт включення позивачем до витрат Підприємства під час визначення фінансового результату за звітний період суми виплаченої колишнім працівникам матеріальної допомоги, а також відрахувань на утримання профспілок. Наведене, за висновком податкового органу, призвело до протиправного заниження позивачем суми чистого прибутку, що підлягає сплаті державними підприємствами до Державного бюджету України, та стало підставою для прийняття ДПІ оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Згідно з пунктом 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 678, відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державних сільськогосподарських підприємств, суб'єктів природних монополій, підприємств, обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, та суб'єктів господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України) та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

За змістом статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків.

Згідно з пунктом 3 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 № 68, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку.

Таким чином, визначення податкового зобовязання у вигляді дивіденду, що сплачується державним підприємством до бюджету, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності врахування у складі витрат під час визначення фінансового результату позивача видатків, здійснених у звязку з виконанням положень колективного договору, оскільки, як встановлено апеляційним судом, спірні витрати були здійснені Підприємством на виконання пунктів 2.8, 5.17 колективного договору.

Згідно зі статтею 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

До змісту колективного договору згідно зі статтею 13 названого Кодексу включається, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Причому відповідно до частини третьої цієї ж статті Закону колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»встановлено обовязковість положень колективного договору для власника або уповноваженого ним органу.

А відтак витрати, повязані із здійсненням господарських операцій на підприємстві в межах виконання положень колективного договору, мають обовязковий характер та підлягають відображенню в бухгалтерському обліку підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктами 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

З огляду на класифікацію витрат, наведену у вказаному Положенні, слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої витрати на виплату матеріальної допомоги колишнім працівникам за колективним договором, а також відрахування на утримання профспілки підлягають включенню до звіту про фінансові результати як «Інші операційні витрати», що передбачає відповідне зменшення чистого доходу підприємства.

За таких обставин апеляційний суд цілком обґрунтовано визнав незаконним донарахування позивачеві податкового зобовязання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, у звязку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 у справі № 5020-12/014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко