Ухвала суду № 15141560, 19.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2011 р. м. КиївК-55957/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Шкляр А.В.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1, дов. б/н від 14.02.2011

ОСОБА_2, дов. б/н від 14.02.2011

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №35 від 27.07.2010

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 року по справі №2-а-27454/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» (далі-ТОВ «Аракс», позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі-ДПІ у Київському районі м. Донецька, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000962340/0/6520/10/23-213 від 26.04.2007, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 41560805,00грн. в тому числі за основним платежем - 31969850,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 9590955,00грн.

Справа неодноразово розглядалась судами, за результатом останнього розгляду постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009 позовні вимоги задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача по включенню до складу валових витрат виробництва та обігу витрат по сплаті процентів за товарний кредит відповідають вимогам п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, судом зазначено, що вказана норма не повязує можливість включення платником податку до складу валових витрат виробництва та обігу по сплаті процентів за товарний кредит з обовязком врахувати ці витрати при формуванні нової ціни на товар, з яким повязане нарахування таких процентів.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про відмову у позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки проценти по товарному кредиту взагалі ніяким чином не враховувались позивачем при проведені господарських операцій, окрім формування (збільшення) валових витрат, тобто фактично не використовувалися у господарській діяльності.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 26.11.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.12.2009 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень п.п.1.11.2 п.1.11, п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.5.1 п.5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 42 Господарського кодексу України.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в яких доводи останньої вважає необґрунтованими та просив залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №900/23-2/30232150 від 18.04.2007, складеного за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Аракс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962340/0/6520/10/23-213 від 26.04.2007, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 41560805,00грн. в тому числі за основним платежем - 31969850,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 9590955,00грн.

Відповідно до висновків акту перевірки №900/23-2/30232150 від 18.04.2007, за наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 1.11.2 п. 1.11, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно здійснено збиткову господарську операцію з придбання товарів за угодами товарного кредиту та їх подальшу реалізацію в короткий проміжок часу без включення до вартості таких товарів сум процентів за користування товарним кредитом, а отже витрати з такого придбання не підлягають включенню до складу валових витрат виробництва.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а згідно п.5.11 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, визначений п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перелік витрат, що не включаються до складу валових, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) субєкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу субєкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат субєктів господарювання визначається законодавством. Таким чином, прибуток (доход) формується за певний період і є показником всіх фінансових результатів господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності, а не окремої господарської операції, що встановлено також п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, прибутковість кожної окремої операції не є обовязковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з обєктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансовоекономічних наслідків.

Проте, необхідною умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

За результатом розгляду даної справи судами встановлено, що позивачем було здійснено господарські операції щодо придбання товарів за угодами товарного кредиту та їх подальшої реалізації. При цьому, придбаний позивачем товар був проданий ТОВ «Регулс» за ціною більшою ніж ціна придбання товару позивачем у ТОВ «Укрспецторг».

Враховуючи, що факт вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «Укрспецторг»та ТОВ «Регулс»шляхом укладення та виконання господарських зобовязань за договорами купівлі продажу і поставки призвів до змін у майновому стані позивача, що є визначальною ознакою господарської операції, а витрати з нарахування процентів за товарним кредитом законодавцем не віднесено до переліку витрат, що не включаються до складу валових витрат, позивачем правомірно включено до складу валових витрат проценти за товарний кредит.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган помилково не визнав право платника податку на віднесення витрат по сплаті процентів за товарний кредит до валових витрат, пославшись на те, що одна окрема операція з отримання товару на умовах товарного кредиту від постачальника та продажу його за ціною, яка не включає суму сплачених процентів по товарному кредиту, не відповідає ознакам «господарської діяльності», визначеним п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не відноситься до господарської діяльності, оскільки відсутність факту здійснення господарської діяльності за вказаними договорами позивача податковим органом не доведено. Відповідач не врахував результати всієї господарської діяльності позивача за період що перевірявся, не посилався на нікчемність згаданих правочинів (вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства), удаваність або фіктивність правочинів тощо та наявність відповідних судових рішень. Крім того, судом зясовано, що продаж товарів за збитковими цінами був викликаний обєктивними причинами і не залежав виключно від волі платника податку.

Водночас суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що проценти по товарному кредиту ніяким чином не враховувались при проведенні господарських операцій, окрім формування (збільшення) валових витрат, тобто фактично не використовувались у господарській діяльності, оскільки обовязковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату процентів за користування товарним кредитом до складу валових витрат є звязок цих витрат з господарською діяльністю платника, а збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс»задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 року по справі №2-а-27454/08/0570 скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров