Ухвала суду № 15140878, 06.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2011 р. м. КиївК-4673/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Голубєвої К.Г.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

при секретаріКравченко В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008

у справі № 2-а-2329/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-А»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ріко-А»подало позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.06.2007 № 0000012334/2 та № 0000112334/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2007 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 04.06.2007 №0000012334/2 та № 0000112334/2. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ріко-А»витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Горлівська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити позов без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права: ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкові повідомлення-рішення № 0000012334/2 від 04.06.2006 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 4206грн., у тому числі 2804 грн. основного платежу та 1402 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000112334/2 від 04.06.2006 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7491 грн., в тому числі 4994 грн. основного платежу та 2497 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняті на підставі акту перевірки від 13.02.2007 № 356-23-4/23609689, яким зафіксовано порушення позивачем:

п. 5.1 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало безпідставному включенні у 2004, 2005 та 2006 роках до складу валових витрат вартість отриманих послуг у сумі 11215 грн. з міжнародного, міжміського та мобільного звязку за відсутності первинних бухгалтерських документів;

п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному віднесенні по складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 2243 грн., сплаченого у звязку з придбанням послуг міжнародного, міжміського та мобільного звязку, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, оскільки придбання таких послуг не повязано з господарською діяльністю позивача.

Під час апеляційного розгляду податкова інспекція не заперечувала факт надання первинних документів під час перевірки, якими підтверджується понесення витрат, а саме рахунків, платіжних доручень, податкових накладних, у звязку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність збоку позивачем порушень вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке б полягало у формуванні таких витрат за відсутності первинних документів.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на те, що понесені позивачем витрати повинні бути підтверджені наказом про порядок використання телефонного та мобільного звязку, журналами ведення записів вихідних дзвінків до контрагентів та звітів працівників підприємства, які використовують телефонний зв'язок, є безпідставними, оскільки такі документи не є розрахунковими, платіжними та іншими обовязковими документами для підтвердження витрат міжнародного, міжміського та мобільного звязку.

Доводи щодо відсутності документів, які б підтверджували факти вчинення підприємством імпортних чи експортних операцій, самі по собі не можуть свідчити про відсутність звязку між понесеними витратами міжнародного, міжміського та мобільного звязку та господарською діяльністю позивача, оскільки пункт 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під «господарською діяльністю»розуміє діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Наведені ж доводи не є підставою для висновку, що позивач користується послугами міжнародного, міжміського та мобільного звязку не у звязку із здійсненням власної господарської діяльності, направленої на отримання доходу.

Також судами не було встановлено випадків, вичерпний перелік яких міститься у п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яких витрати не відносяться до валових витрат.

Зважаючи на відсутність доказів, які б підтверджували, що придбання послуг звязку відбулося не у межах господарської діяльності позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність з боку позивача порушень, які стали підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Г.К. Голубєва

М.І. Костенко

М.О. Федоров