Ухвала суду № 15140621, 30.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2011 р. м. КиївК-35557/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Карась О.В.

Острович С.Е.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р.

у справі № 22-а-8544/09 (2-а-25675/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватного підприємства «Імпресс»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Імпресс»(надалі позивач, ПП «Імпресс») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 р. (суддя Перцова Т.С.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. (головуючий суддя Філатов Ю.М., судді: Водолажська Н.С., Гуцал М.І.), позов задоволено у повному обсязі: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова: від 03.07.2008 р. №0000482320/0, від 27.10.2008 р. №0000482320/1.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування ними положень підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закону України «Про податок на додану вартість»), та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2007 р., валютного законодавства за період з 21.10.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої 18.06.2008 р. було складено акт № 1696/23-206/32675151 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 151375 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2008 р. № 0000482320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 227062,50 грн., у т.ч. 151375,00 грн. основного платежу та 75687,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження позивачем згаданого податкового повідомлення-рішення, останнє було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, у звязку з чим, та відповідно було прийнято аналогічне за змістом податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 р. № 0000482320/1.

Зі змісту акта вбачається, що між позивачем та компанією нерезидентом «Vinton Corporation A.V.V»було укладено контракт від 06.07.2006 р. № 2006/07-06, на підставі якого ПП «Імпресс»експортувало нерезиденту напівфабрикати із шкіри великої рогатої худоби на загальну суму 757500,00 грн., що підтверджується вантажно-митною декларацією від 14.07.2006 р. № 415417.

Зазначена експортна операція була оподаткована позивачем за нульовою ставкою податку на додану вартість на підставі пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає незаконним застосування ПП «Імпресс»приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з тим, що відповідно до змісту листа Податкової та Митної адміністрації Міністерства фінансів Королівства Нідерландів від 11.12.2007 р. № НЕР41574 компанія «Vinton Corporation A.V.V»була ліквідована 06.03.2006 р., а відтак, на його думку, експортних операцій за згаданим контрактом не було.

Законом України, що визначає об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних операцій тощо є Закон України «Про податок на додану вартість».

Положеннями підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону встановлено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що необхідною та виключною умовою для застосування податку на додану вартість за нульовою ставкою є вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, що має бути засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вантажно митні декларації, які підтверджують поставки позивачем продукції компанії «Vinton Corporation A.V.V»протягом липня 2006 року були складені у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто були належним чином оформлені.

Висновків митних органів, уповноважених на перевірку відомостей, що містяться у вантажних митних деклараціях, які б свідчили про порушення з боку позивача митних правил, у тому числі тих, що стосуються правильності заповнення самих декларацій немає.

А відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати, що у даному випадку вивезення (експортування) позивачем напівфабрикатів із шкіри великої рогатої худоби за межі митної території України фактично не відбулось.

У звязку з чим, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлено, що позивач обґрунтовано використав право на застосування приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при оподаткуванні операцій з продажу шкіри великої рогатої худоби компанії «Vinton Corporation A.V.V».

Що стосується даних листа Податкової та Митної адміністрації Міністерства фінансів Королівства Нідерландів від 11.12.2007 р. № НЕР41574, то суди попередніх інстанцій аргументовано визнали його як неналежний доказ з тих підстав, що з його змісту не вбачається за можливе встановити достатню інформацію стосовно ліквідації компанії «Vinton Corporation A.V.V»та її статусу на момент здійснення операцій згідно контракту від 06.07.2006 р. №2006/07-06. Крім того, відповідачем не доведено, що надання інформації про ліквідацію компанії «Vinton Corporation A.V.V»та про знаходження її в обліках урядових та неурядових комерційних структур Королівства Нідерланди є обовязком підприємства, а її незнаходження у відповідних обліках є беззаперечним свідченням відсутності у вказаної організації статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо законності та обґрунтованості визнання недійсними та скасування судами попередніх інстанцій податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова: від 03.07.2008 р. №0000482320/0, від 27.10.2008 р. №0000482320/1, з підстав недоведеності податковим органом факту порушення позивачем приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова у справі № 22-а-8544/09 (2-а-25675/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. у справі № 22-а-8544/09 (2-а-25675/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Острович С.Е. Федоров М.О.