Постанова № 15140528, 30.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2011 р. м. КиївК-271/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Карась О.В.

Острович С.Е.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Деражнянського відділення

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 р.

у справі № 10/219-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка»

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Деражнянського відділення

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2007 р. (суддя В.В. Виноградов), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя М.П. Кушнерик, судді М.А. Пліш, Р.М. Шавель) позов задоволено: скасовано податкове повідомлення рішення від 15.01.2007 р. № 0000012300/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, за змістом якої просить скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2006 р. за результатами якої 26.12.2006 р. складено акт №444/234/05519132 (надалі - акт).

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення підприємством приписів пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) (надалі Закон України «Про податок на додану вартість») внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2006 р. у сумі 668,00 грн., за липень 2006 р. у сумі 29250,00 грн. і завищено податок на додану вартість за серпень 2006 р. у сумі 25917,00 грн., за вересень 2006 р. у сумі 3333,00 грн.

На підставі вказаного акта податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007 р. № 0000012300/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 15627,00 грн. (у т.ч. 668,00 грн. за основним платежем та 14959,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством у липні 2006 р. було отримано попередню оплату від ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва»за приміщення ремонтного цеху вартістю 155500,00 грн. та від ОСОБА_7- за реалізацію автомобіля КАМАЗ-55102 вартістю 20000,00 грн.

Податок на додану вартість з вказаної попередньої оплати в сумі 25916,67 грн. згідно податкової накладної від 01.08.2006 р. № 49 було відображено у реєстрі податкових накладних з продажу товарів (робіт, послуг) і в рядках 1 і 9 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 р., отриманої ДПІ у Деражнянському районі 20.09.2006 р.

Податок на додану вартість з реалізації автомобіля КАМАЗ у сумі 3333,33 грн. згідно податкової накладної від 29.09.2006р. № 129 було відображено у реєстрі податкових накладних з продажу товарів (робіт, послуг) та в рядках 1 і 9 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 р., отриманої ДПІ у Деражнянському районі від 20.10.2006 р.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що сума податку на додану вартість, одержана позивачем з попередньої оплати та з реалізації автомобіля у розмірі 29250,00 грн. повинна була бути відображена останнім у складі податкових зобовязань декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, що товариством зроблено не було. У звязку з чим, відповідачем було донараховано позивачу податкові зобовязання та нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення приписів пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій, враховуючи факт самостійного виправлення позивачем допущених помилок, відсутності донарахування податкового зобовязання податковим органом та вимоги п. 5.1 ст. 5, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-III (надалі Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») визнали неправомірним нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14256,00 грн.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, за підставами, визначеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податку податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього ж Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання і самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків суми такої недоплати, або відображає суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, штрафи визначені пп. 17.1.2 - 17.1.7 п. 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.

Тобто штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються, якщо платник податків виконав усі обов'язкові умови, передбачені чинним на момент внесення змін законодавством. У разі, якщо платником не було виконано всі обов'язкові умови у повному обсязі штрафні санкції застосовуються на загальних підставах, тобто згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що у серпні вересні 2006 року товариством самостійно донараховано податкові зобов'язання, але уточнена декларація не подавалась, штрафні санкції не нараховувались і не сплачувались.

За таких обставин, відповідачем правомірно застосовано до позивача за допущені порушення відповідальність, визначену пп. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

А відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не було дотримано процедури виправлення допущеної помилки заниження податкового зобовязання, то підстав для скасування, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, постанова Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2007 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 р. підлягають скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Деражнянського відділення задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 р. у справі № 10/219-НА скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка»відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Острович С.Е. Федоров М.О.