Постанова № 15140515, 30.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2011 р. м. КиївК-30358/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Карась О.В.

Острович С.Е.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Цеханський О.Е., відповідачів:Шарко І.С.,

Чирви Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 р.

у справі №2а-2464/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

та Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ і зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Р.О.Арсірій, судді Д.О.Баранов, Н.В.Клочкова), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя А.О.Денісов, судді В.І.Маслій, Т.Л.Ізмайлова), позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 29.10.2009 р. №681/15-224 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос»як платника податку на додану вартість. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом від 20.01.2010 р. №14-07-2-20048523. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, яке оформлено актом від 20.01.2010 р. №14-07-2-20048523, про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос»права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 447.052,60 грн. та на залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 525.127,00 грн.. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Держаного бюджету України на користь позивача 3,00 грн. судового збору.

Вважаючи, що зазначені судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачем письмових заперечень на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва не надано.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2009 р. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос», яке оформлено актом №681/15-224. Правовою підставою анулювання реєстрації зазначено пп.«ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР), оскільки комісією було встановлено, що платник подає податковому органу декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

Відповідно до пп.«ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

При розгляді питання щодо наявності чи відсутності у платника податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців оподатковуваних поставок судам слід було виходити з такого.

Згідно з п.1.1 ст.1 Закону України від № 168/97-ВР під оподатковуваними операціями для цілей цього Закону маються на увазі будь-які операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Перелік оподатковуваних операцій визначений п.3.1 ст.3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України №168/97-ВР).

Відповідно до приписів п.1.4 ст.1 Закону України № 168/97-ВР, поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до наведеного, оподатковувана поставка є різновидом оподатковуваної операції. При цьому ознакою оподатковуваної операції, а отже, і оподатковуваної поставки, є виникнення в результаті її здійснення обєкта оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, з аналізу наведених законодавчих норм випливає, що під оподатковуваними поставками слід мати на увазі саме поставку товарів або поставку послуг, у результаті яких у платника податку-постачальника виникає обєкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобовязання з цього податку.

Зважаючи на викладене, поняттям оподатковуваних поставок не охоплюються операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, із яких у покупця виникає право на податковий кредит, а також операції, звільнені від оподаткування або такі, що не є обєктом оподаткування згідно зі ст.3 та ст.5 Закону України №168/97-ВР.

Між тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність у позивача оподатковуваних поставок, а відтак відсутність обєкта оподаткування податком на додану вартість, протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, що платником податків не заперечується.

За таких обставин суди не повинні були брати до уваги здійснення позивачем операцій з придбання товарів чи послуг, а також операцій, що не є обєктом оподаткування або звільнені від обкладання податком на додану вартість, як підтвердження наявності у такого платника оподатковуваних поставок.

У свою чергу, відсутність у підприємства оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців згідно з підпунктом «ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого платника податку, а отже рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос», яке оформлено актом від 29.10.2009 р. №681/15-224, є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а відтак визнано протиправним та скасовано судовими інстанціями помилково.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України також вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій відносно задоволення позовних вимог підприємства у частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом від 20.01.2010 р. №14-07-2-20048523, визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, яке оформлено актом від 20.01.2010 р. №14-07-2-20048523, про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос»права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 447.052,60 грн. та на залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 525.127,00 грн..

Так, за визначенням, наведеним у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по складанню рішення (акту), не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобовязань чи штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання дій податкової інспекції такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскарження дій податкового органу зі складання акту перевірки та дій щодо позбавлення підприємства права на отримання бюджетного відшкодування та на залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не відповідає його змісту, з огляду на що провадження у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 р. у справі №2а-2464/10/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос»як платника податку на додану вартість від 29.10.2009 р. №681/15-224.

Щодо решти позовних вимог провадження у справі №2а-2464/10/2670 закрити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Острович С.Е. Федоров М.О.