Ухвала суду № 15140503, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-18859/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської областi від 18.03.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р.

у справі №22-а-8219/08/9104 (13а/18-362 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватного підприємства фірми «АМН-Транс»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинним акта опису активів, на які поширюється право податкової застави та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство фірма «АМН-Транс»(надалі позивач, ППФ «АМН-Транс») звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (надалі відповідач, Тернопільська ОДПІ) про визнання нечинним акта опису активів, на які поширюється право податкової застави та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2008 р. (суддя Стопник С.Г.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Попко Я.С., Нос С.П.), позов задоволено частково: визнано нечинним акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 14.06.2005 р. № 68887/7/24-0135. У решті позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, з підстав неправильного застосування ними положень пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої 16.06.2007 р. було складено акт № 5519/23-222/7/25347294 (далі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів, зокрема, підпункту «а»підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме в частині відчуження позивачем основних засобів, які перебували у податковій заставі, без дозволу податкового органу.

На підставі зазначеного акта було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 21.06.2007 р. від №0000022401/0/43908, яким було зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі суми відчуження основних засобів, визначеної за звичайними цінами, а саме 145800,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Основні положення щодо застосування податкової застави визначені у статті 8 зазначеного Закону, зокрема, на підставі пункту 8.1 вказаної статті, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданого відповідачем розрахунку податкового боргу станом на 14.10.2005 р. за позивачем рахувався борг у розмірі 61092,84 грн.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.10.2005 р. податковим органом було складено акт опису активів позивача, на які поширювалася податкова застава на загальну суму 355052,62 грн.

Відповідно до змісту акта, у період з 01.01.2006 р. по 27.02.2006 р. позивач без попереднього узгодження з податковим органом здійснив відчуження основних засобів, на які поширювалося право податкової застави, а саме: 03.01.2006 р. продано ТОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс»сідловий тягач Volvo FН-12, 1998 р.в., державний номер №01010ТЕ, за ціною 145800,00 грн., що не відповідає приписам підпункту «а»підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Положення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобовязують платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, у випадку здійснення із заставними активами операцій, перелік яких містить ця ж норма Закону, письмово узгоджувати такі операції з податковим органом.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Конституційний Суд України, постановляючи вказане рішення зазначив, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобовязання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення про визнання неконституційним положення підпункту 8.2.2. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.

Враховуючи зазначене, загальні принципи права та конституційні вимоги справедливості та розмірності, суд касаційної інстанції погоджується з судовими інстанціями, що розмір податкової застави не може перевищувати розмір податкового боргу, оскільки недопустимими є розповсюдження податкового боргу на всі активи позивача, без урахування суми заборгованості. У звязку з чим нарахування штрафних санкцій за відчуження активів, на які безпідставно поширена податкова застава, є неправомірним.

А відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області у справі № 22-а-8219/08/9104 (13а/18-362 номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 р. у справі № 22-а-8219/08/9104 (13а/18-362 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.