Ухвала суду № 15140469, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-553/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуКрасноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постановуГосподарського суду Донецької області

від05.09.2007 р.

та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду

від28.11.2007 р.

у справі№26/132а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»

доСелидівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (правонаступник - Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Донецької області)

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»звернулось з адміністративним позовом до Селидівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (правонаступник - Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Донецької області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.09.2007 р. (суддя К.Г. Наумова), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя М.Г. Сухарьок, судді І.В. Геращенко, Г.М. Міронова), позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 29.03.2007 р. №0000291640/0 та від 20.04.2007 р. №0000291640/1.

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що податковим органом не було доведено, що позивач порушив встановлені законодавством строки сплати податкового зобовязання.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку діяльності позивача з питань своєчасності погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 29.12.2006 р. по 02.03.2007 р. За результатами перевірки складено акт від 29.03.2007 р. №139/15/32011542, яким встановлено порушення позивачем п.п. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - підприємством несвоєчасно погашено суму узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 84656, 00 грн. (із затримкою на 518 календарних дні).

На підставі зазначених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2007 р. №0000291640/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 42328, 02 грн. та аналогічне за змістом - від 20.04.2007 р. №0000291640/1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію за серпень 2005 р., якою визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 84656, 00 грн., граничний строк сплати якого 30.09.2005 р.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що 29.09.2005 р. позивачем було сплачено податкові зобовязання з податку на додану вартість за серпень 2005 р. у сумі 64656, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3126, тобто без порушення законодавчо встановлених граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань. Також, 30.09.2005 р. контролюючим органом проведено опис готівки позивача на суму 20000,00 грн. (акт №2973) та згідно квитанцій №21 цього ж дня зазначені кошти спрямовано у рахунок сплати податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість за серпень 2005 року.

З наведеного вбачається, що судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість за серпень 2005 року погашені у законодавчо визначені строки.

Нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання визначено як зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого субєктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобовязань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобовязань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 зазаначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої податкові зобовязання.

Отже, зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобовязань, з огляду на що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визначилися з наявністю підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 05.09.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 р. у справі №26/132а залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 05.09.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 р. у справі №26/132а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.