Ухвала суду № 15140462, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-7606/08

16 березня 2011 року Справа №22-а-92/2008 (АС-41/02-06)

к/с № К-7606/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача-1:Шилова А.К.,

відповідача-2:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 05.06.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 р.

у справі № 22-а-92/2008 (АС-41/02-06 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

до Приватної фірми «Разноторг»

та Приватного підприємства «Подряд-2003»

про визнання недійсним зобовязання,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова звернулась із позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст.207 Господарського Кодексу України, договору від 28.05.2004 р. №286, укладеного між Приватною фірмою «Разноторг»(далі відповідач-1) та Приватним підприємством «Подряд-2003»(далі відповідач-2).

Постановою Господарського суду Харківської області від 05.06.2007 р. (суддя О.М.Мінаєва), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.І.Ємельянова, судді Н.В.Шевцова, Ю.М.Філатов), у задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем докази не є достатніми та не свідчать про спрямованість укладеної відповідачами угоди на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Позивач не погодився із постановленими у справі судовими рішеннями, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просив скасувати зазначені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачами письмових заперечень на касаційну скаргу не надано.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.05.2004 р. №286, укладеного між відповідачами, Приватна фірма «Разноторг»придбала у Приватного підприємства «Подряд-2003»цифрові електроні автоматичні телефонні станції на загальну суму 15.300.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2.550.000,00 грн.), що підтверджується податковою накладною від 28.05.2004 р. №28/5 та видатковою накладною від 28.05.2004 р. №28/5.

У касаційній скарзі податкова інспекція зазначає, що підставою для висновку про наявність у діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети, суперечливої інтересам держави та суспільства, є те, що відповідно до акту Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 22.11.2005 р. №459, у звязку з тим, що Приватним підприємством «Подряд-2003»не подавались податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 місяців, було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість останнього. Крім того, контролюючим органом встановлено відсутність Приватного підприємства «Подряд-2003»за юридичною адресою, про що складено акт від 26.05.2004 р. №2946/23-1/23-107/32564284.

Щодо наявності умислу у діях відповідача-1, то позивач вбачає його у тому, що Приватною фірмою «Разноторг»було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, нараховану по спірній господарській операції.

У звязку з зазначеним, на думку податкового органу, спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст.207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, так як укладалась з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про визнання недійсним господарського зобовязання, укладеного між відповідачами, на підставі ст.207 Господарського кодексу України.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вбачає наявність підстав для закриття провадження щодо даної частини позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презумується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним укладеного відповідачами договору у порядку, передбаченому ст. 207 ГК України.

У свою чергу, органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», не позбавлені права на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимоги про стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за спірним господарським зобовязанням заявлено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Харківської області від 05.06.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 р. у справі №22-а-92/2008 (АС-41/02-06 номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Провадження у справі №22-а-92/2008 (АС-41/02-06 номер справи у суді першої інстанції) закрити.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.