Ухвала суду № 15140457, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-13887/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідачів:не зявились,

прокурора:Суходольського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 р.

у справі № 22-а-868/2008 (15/187/05 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва

та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області,

за участю Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області,

про стягнення суми відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2007 р. (суддя Л.І.Васильєва), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Л.В.Стас, судді О.О.Димерлій, М.М.Милосердний), задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва (далі відповідач), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі відповідач) та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області (далі відповідач). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь позивача 57.003,06 грн. відсотків бюджетної заборгованості. Відшкодовано з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита у сумі 352,07 грн..

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем за результатами господарської діяльності за липень 2003 року 20.08.2003 р. було надано Державній податковій інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва декларацію з податку на додану вартість та розрахунок експортного відшкодування, 20.10.2003 р. подано уточнюючу декларацію, розрахунок експортного відшкодування та довідку про суми податку на додану вартість, які збільшують або зменшують податкові зобовязання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної у попередніх звітних періодах, відповідно до яких різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, визначена відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), мала відємне значення та складала 1.721.397,00 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2004 р. №292-23-151-14307653/1235 Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3.011,00 грн., що платником податків не оскаржувалося. Отже, відємне значення податку на додану вартість за результатами господарської діяльності підприємства за липень 2003 року склало 1.718.386,00 грн. (1.691.954,00 грн. бюджетне, 26.432,00 грн. експортне).

Згідно з пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Положеннями п.8.1 ст.8 вказаного Закону передбачено, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зважаючи на зазначені законодавчі приписи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків відносно того, що з урахуванням строків подання податкової декларації, розрахунку експортного відшкодування за липень 2003 року, податковий орган мав подати відповідні висновки до органу державного казначейства, а останній перерахувати грошові кошти з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача у банку у розмірі 1.691.954,00 грн. по бюджетному відшкодуванню у строк до 20.11.2003 р. та у розмірі 26.432,00 грн. по експортному відшкодуванню у строк до 20.09.2003 р..

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, у зазначені строки Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва не було подано висновків до органу державного казначейства та відповідно зазначені суми не було відшкодовано позивачу з бюджету.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, бюджетну заборгованість було погашено перед позивачем 19.05.2004 р. у сумі 1.381.269,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача та у липні 2004 року у сумі 310.685,00 грн. шляхом оформлення бюджетної заборгованості видачею облігації внутрішньої державної позики.

Відповідно до приписів пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З огляду на те, що на час розгляду справи сума відсотків на суму бюджетної заборгованості невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 57.003,06 грн. не була перерахована позивачу, та зважаючи на те, що правомірність її визначення сторонами не оскаржувались, суди попередніх інстанцій дійшли цілком аргументованих висновків щодо необхідності стягнення зазначеної суми з бюджету на користь позивача.

Посилання податкової інспекції на те, що у позивача відсутнє право на нарахування та стягнення вказаних сум відсотків у звязку з приписами ст.12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»від 27.11.2003 р. №1344-IV, якими передбачено, що погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на 01.11.2003 р. і не відшкодована на 01.01.2004 р., здійснюється шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу пять років, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій. Так, сума коштів 1.381.269,00 грн. була перерахована на розрахунковий рахунок позивача в установі банку, а не оформлена облігаціями внутрішньої державної позики, отже нарахування відсотків на зазначену суму здійснено позивачем правомірно. Крім того, суму бюджетної заборгованості у розмірі 310.685,00 грн. оформлено облігаціями внутрішньої державної позики лише у липні 2004 року, а отже висновки судових інстанцій відносно правомірності нарахування відсотків до моменту оформлення таких облігацій внутрішньої державної позики відповідають правильному застосуванню законодавчих приписів, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 р. у справі №22-а-868/2008 (15/187/05 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіБившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.