Ухвала суду № 15140454, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-29476/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:Ярмака М.М.,

третіх осіб:не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»

на постанову Господарського суду Херсонської області від 20.11.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р.

у справі №7/49-О-05

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»

до Скадовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (правонаступником якої є Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області),

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чаплинської районної ради Херсонської області

та Червоночабанської сільської ради Каланчацького району Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

вартість,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Херсонської області від 20.11.2007 р. (суддя В.В.Хомякова), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя О.О.Димерлій, судді Ю.В.Яковлева, В.О.Потапчук), частково задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»(далі позивач) до Скадовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області, правонаступником якої є Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області (далі відповідач). Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.09.2004 р. №0000012600/0 у частині визначення податкового зобовязання з земельного податку у сумі 253.085,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 126.542,62 грн.. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.09.2004 р. №0000092600/0 у частині визначення податкового зобовязання з земельного податку у сумі 81.264,18 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40.632,11 грн..

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до заяви від 12.11.2009 р. (згідно штемпелю поштового відправлення) позивачем заявлено про зміну касаційних вимог, а саме позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача відповідачем та третіми особами суду касаційної інстанції не надано.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, представниками податкового органу було проведено позапланову тематичну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та сплати податку (плати) за землю до бюджетів Чаплинського та Каланчацького районів за період фінансово-господарської діяльності з 01.01.2002 р. по 01.07.2004 р. за результатами якої 06.09.2004 р. було складено акт №78/26/05762329.

Зазначеною перевіркою встановлено, що позивач користувався земельними ділянками на території Чаплинського та Каланчацького районів загальною площею 1.597,00 га (75,77 га на території Григорівської сільської Чаплинського району Херсонської області (земельну ділянку надано у постійне користування для цілей хімічної промисловості, використовується як накопичувач-випарник), 1.068,73 га на території Першокостянтинівської сільської (земельну ділянку надано у постійне користування для цілей хімічної промисловості, використовується для розташування недогарконагромаджувача, накопичувача-випарника та як санітарно-захисна зона із підїзною дорогою), 452,50 га на території Червоночабанської сільської ради (земельну ділянку надано у постійне користування для цілей хімічної промисловості)).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою також встановлено, що з зазначених земельних ділянок розрахунок та сплата земельного податку проводилися позивачем за ставкою 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області як за землі водного фонду, а не за ставкою 5% як за землі хімічної промисловості, що позивачем не заперечується. Зазначене призвело до недоплати земельного податку за 2002 2004 роки.

За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2004 р. №0000012600/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 1.915.382,90 грн. (1.286.045,48 грн. основного платежу та 629.337,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій), податкове повідомлення-рішення №0000092600/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 605.439,43 грн. (406.335,24 грн. основного платежу та 199.104,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

У результаті адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, 08.10.2004 р. було прийнято нові, аналогічні за змістом №0000012600/1 та №0000092600/1.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності донарахування контролюючим органом податкових зобовязань з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), використання землі в Україні є платним.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями відносно загального розміру земельних ділянок, якими користується позивач на територіях Чаплинського та Каланчацького районів Херсонської області, спір між сторонами відсутній, також сторонами не заперечується той факт, що згідно даних Державного земельного кадастру України, зазначені земельні ділянки віднесені до земель водного фонду.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України поділяються за основним цільовим призначенням на категорії. Тобто як обґрунтовано встановлено судовими інстанціями основною підставою для віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії, від якої залежить ставка плати за землю, є її цільове призначення.

Згідно ст.8 Закону України «Про плату за землю», податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, звязку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій ст.6 цього Закону, визначено ст.11 вказаного Закону у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів ст.193 Земельного кодексу України).

Положеннями ст.194 Земельного кодексу України встановлено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, державний акт на право постійного користування землею відноситься до земельно-кадастрових документів, як такий, що має всі складові державного земельного кадастру (ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України).

Видані позивачу державні акти на спірні земельні ділянки свідчать про те, що такі земельні ділянки відносяться до земель хімічної промисловості, що суперечить даним, наявним у Державному земельному кадастрі, відповідно до яких спірні земельні ділянки є землями водного фонду.

У той же час, відповідно до нормативних приписів ст.85 Водного кодексу України, землі водного фонду не можуть бути надані у постійне або тимчасове користування для хімічної промисловості.

Статтею 66 Земельного кодексу України визначено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх підїзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Судовими інстанціями встановлено, що у даному випадку зміни цільового призначення земельних ділянок проведено не було, проте, вони фактично використовувались не як землі водного фонду, а як землі хімічної промисловості, що позивачем не заперечується та не спростовується наявними матеріалами справи. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій аргументовано визнано правомірним донарахування відповідачем позивачу земельного податку за ставкою 5%, як це передбачено ст.8 Закону України «Про плату за землю»для земель промисловості.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 20.11.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. у справі №7/49-О-05 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.