Ухвала суду № 15140447, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-21362/08

16 березня 2011 року Справа №22-а-4314/2008 (АС8/664-05н.р)

к/с № К-21362/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:Аргунової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 11.04.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 р.

у справі №22-а-4314/2008 (АС8/664-05н.р номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства «Група компаній «Баланс»

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання недійсними повідомлень-рішень та податкових вимог,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Сумської області від 11.04.2008 р. (суддя В.М.Моїсеєнко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Ю.М.Філатов, судді Н.С.Водолажська, О.М.Мінаєва), задоволено позовні вимоги Приватного виробничо-торгового підприємства «Група компаній «Баланс»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі відповідач). Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 02.11.2005 р. №0000802602/3/26-209/31066737/21704, №0000792602/3/26-209/31066737/21705, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2005 р. №0000812602/3/26-209/31066737/21703, першу податкову вимогу від 17.11.2005 р. №1/1637(52569), другу податкову вимогу від 27.12.2005 р. №2/1786(777), відшкодовано позивачу з Державного бюджету України 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з незаконності складання контролюючим органом акту перевірки, за результатами якого податковою інспекцією було прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкові вимоги, оскільки вказаний акт було складено на підставі первинних бухгалтерських документів, що були вилучені у позивача при проведенні обшуку старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Суми без їх опису та переліку. Зазначеним спростовано доводи податкового органу, що акт перевірки було складено з використанням бухгалтерських документів, наданих підприємством у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкової інспекції було проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої 20.07.2005 р. складено акт №05/Д/26-205.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржувані у даній справі податкове повідомлення-рішення від 02.11.2005 р. №0000802602/3/26-20931066737/21704, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 317.400,00 грн. (211.600,00 грн. основного платежу, 105.800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), податкове повідомлення-рішення від 02.11.2005 р. №0000792602/3/26-209/31066737/21705, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 290.455,50 грн. (193.637,00 грн. основного платежу, 96.818,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2005 р. №0000812602/3/23-209/31066737/21703, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5.321.477,00 грн., першу податкову вимогу від 17.11.2005 р. №1/1637 та другу податкову вимогу від 27.12.2005 р. №2/1786.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у зазначеному акті перевірки було зазначено, що при проведенні перевірки було використано бухгалтерські документи, надані підприємством у повному обсязі. У той же час, судовими інстанціями було встановлено, що позивачем не надавалися будь-які бухгалтерські документи посадовим особам податкової інспекції при проведенні ними вказаної перевірки, оскільки при перевірці було використано документи платника податків, вилучені у останнього при проведенні обшуку за протоколом обшуку від 07.04.2005 р. старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Суми Макаренко В.М.. Відповідачем не заперечується, що при проведенні перевірки старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Суми Макаренко В.М., в порушення приписів ст.186 КПК України та п.9 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями), не було складено ні переліку, ні реєстру, ні опису вилучених у позивача документів, а вказано лише перелік вилучених папок, книг та журналів.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що у протоколі обшуку від 07.04.2005 р. вказувалось, що вилучені у позивача документи було поміщено у картонний ящик, який було опечатано. Водночас, представниками податкового органу не надано судовим інстанціям доказів, якими б підтверджувалось відкриття зазначеного ящика та складання реєстру вилучених документів у присутності понятих. Зважаючи на зазначене, висновки судових інстанцій щодо незаконності складання контролюючим органом акту перевірки є цілком обґрунтованими.

Частиною 3 ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приписами ч.3 ст.70 КАС України визначено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що оскільки акт перевірки складено на підставі доказів, одержаних з порушенням закону, відповідно прийняття на підставі такого акту податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 11.04.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 р. у справі №22-а-4314/2008 (АС8/664-05н.р номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.