Ухвала суду № 15140401, 02.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-17885/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Господарського суду Черкаської області від 09.07.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008 р.

у справі №22-а-2158/08 (11/2417а номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Кредитної спілки «Добросвіт»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Черкаської області від 09.07.2007 р. (суддя К.І.Довгань), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя О.М.Романчук, судді Л.В.Бєлова, В.В.Малинін), повністю задоволено позовні вимоги Кредитної спілки «Добросвіт»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі відповідач). Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 12.02.2007 р. №27/17-2207/33018140, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності доводів податкової інспекції відносно порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-IV (з наступними змінами та доповненнями), оскільки приписи зазначеного Закону відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків податковим агентом (в даному випадку кредитною спілкою) у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу з 01.01.2010 р.. Отже донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб на суми виплачені у 2006 році є неправомірним.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.08.2004 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої 05.02.2007 р. складено акт №28/22-0/33018140.

Перевіркою, крім інших, встановлено порушення позивачем приписів п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 45.697,45 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 12.02.2007 р. було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №27/17-2207/33018140, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 137.092,35 грн. (45.697,45 грн. основного платежу та 91.394,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб стало здійснене, на думку податкового органу, позивачем порушення п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, на думку контролюючого органу, позивач як податковий агент мав нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13% з доходів нарахованих та виплачених у червні 2006 року членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки»від 20.12.2001 р. №2908-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), кредитну спілку визначено як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх обєднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок обєднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно ст.19 зазначеного Закону майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обовязкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Нормами ст.21 цього ж Закону визначено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Положеннями ст. 23 вказаного Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Підпунктом 4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм п.9.7 ст.9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та повязаним з ними фізичним особам (абз.«в»пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Пунктом 7.2 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено ставку податку на рівні 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що з правового змісту наведених законодавчих норм вбачається, що доход нарахований членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески таких членів, має оподатковуватись за ставкою 5 відсотків, а не за ставкою 13 відсотків.

Крім того, судова колегія суду касаційної інстанції вважає цілком обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп.9.2.1 і пп.9.2.2 п.9.2 ст.9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010 р..

Тобто приписи зазначеного Закону відповідно до яких має здійснюватися нарахування та сплата податків кредитною спілкою як податковим агентом у випадку виплати процентів по вкладам (внескам) до кредитної спілки фізичним особам, які внесли такі вклади (внески), вступають в законну силу лише з 01.01.2010 р.. Відповідно донарахування податковим органом позивачу податку з доходів фізичних осіб на суми виплачені у 2006 році (до 01.01.2010 р.) правомірно визнано судовими інстанціями незаконним.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобовязання за основним платежем правомірно визнано судовими інстанціями необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено правильно.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Черкаської області від 09.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008 р. у справі №22-а-2158/08 (11/2417а номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.

СуддіБившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.