Ухвала суду № 15140392, 02.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-31759/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача-1:Шкоропад О.В.,

відповідача-2:не зявився,

відповідача-3:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 р.

у справі № 2а-42057/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром»

до Харківської обєднаної державної податкової інспекції

та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

та Управління державного казначейства в Харківському районі Харківської області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром»(надалі позивач, ТОВ «Харків Хімпром») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач-1, Харківська ОДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (надалі відповідач-2, ГУ ДКУ у Харківській області), Управління державного казначейства в Харківському районі Харківської області (надалі відповідач-3, УДК в Харківському районі Харківської області) про стягнення суми.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 р. (головуючий суддя Сліденко А.В.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 р. (колегія суддів у складі: головуючий Кононенко З.О., судді Донець Л.О., Калиновський В.А.) позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 381186,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог з підстав неправильного застосування судами приписів підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та направити справу в цій частині на новий розгляд.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2008 р. позивач подав до Харківської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 р., де зазначив загальну суму податкових зобовязань в розмірі 127176,00 грн., загальну суму податкового кредиту в розмірі 196177,00 грн., показник різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду склав відємне значення 69001,00 грн. і був відображений у рядку 18.2 декларації, показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду, тобто червня 2008 р., був указаний у рядку 23.1 декларації в розмірі 128652,00 грн. і згідно з рядком 25.1 декларації та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування був заявлений до відшкодування на рахунок платника у банку.

Достовірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за липень 2008 р. у розмірі 128652,00 грн. було підтверджено довідкою № 3299/16-008/33120146 від 16.09.2008 р. відповідача, складеною за результати відповідної перевірки.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції було встановлено, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 р. була перерахована позивачу на підставі висновку відповідача-1 від 02.02.2010 р. № 0000000256.

У подальшому, а саме - 20.11.2008 р., позивач подав до Харківської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 р., в якій відобразив показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду (вересень 2008 р.) у сумі 182842,00 грн., який згідно з рядком 25.1 декларації та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування був заявлений до відшкодування на рахунок платника у банку.

Достовірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2008 р. у розмірі 182842,00 грн. було підтверджено актом № 147/16-008/33120146 від 22.01.2009 р. відповідача, складеним за результати відповідної перевірки.

Проте, на час розгляду даної справи, заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 182842,00 грн. позивачу відшкодовано не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.12.2008 р. позивач подав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 р., у якій показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду, тобто жовтня 2008 р., становив 198349,00 грн. і згідно з рядком 25.1 декларації та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 198344,00 грн. був заявлений до відшкодування на рахунок платника у банку.

Достовірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за листопад 2008 р. у розмірі 198349,00 грн. було підтверджено актом № 498/16-008/33120146 від 18.02.2009 р., складеним контролюючим органом за результати відповідної перевірки. У звязку з чим, Харківською ОДПІ 25.02.2009 р. було складено висновок № 0000000156 про відшкодування ТОВ «Харків Хімпром»з бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 198344,00 грн., який 22.02.2009 р. був наданий УДКУ в Харківському районі Харківської області.

Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачами не було подано до суду, ні доказів відшкодування згаданої суми податку на додану вартість за листопад 2008 р., ні доказів наявності підстав для відмови позивачу у такому відшкодуванні.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 7.7.4 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень листопад 2008 р., так і дотримання процедури їх декларування та заявлення до повернення.

А відтак, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень листопад 2008 р. у розмірі 381186,00 грн., підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції у справі №2а-42057/09/2070 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 р. у справі № 2а-42057/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.