Ухвала суду № 15140367, 02.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-49698/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився відповідача:Євтіч І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Аризона Ко»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р.

у справі № 22-а-32903/08 (13/202 - номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Приватного підприємства «Аризона Ко»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Аризона Ко»(надалі позивач, ПП «Аризона Ко») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі відповідачі, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2008 р. (головуючий суддя - Степанюк А.Г.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002042308/0 від 05.06.2008 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий Данилова М.В., судді Бараненко І.І., Бистрик Г.М.) скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування ним приписів підпунктів 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.05.2006 р. по 31.12.2007 р. за результатами якої 26.05.2008 р. складено акт № 6592/23-08/34405467 (надалі - акт).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 583750,00 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002042308/0 від 05.06.2008 р., яким було визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 817250,00 грн., в т.ч. 583750,00 грн. основного платежу та 233500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2006 р. між позивачем та Товариством із обмеженою відповідальністю «Крустан»(надалі ТОВ «Крустан») було укладено договір №01-08/06, за яким товариство зобовязалося поставити товар у кількості і асортименті, замовленому позивачем, а останній прийняти та оплатити його згідно умов договору. Цим же договором було передбачено право оплати поставлених товарів шляхом видачі векселів.

Позивач у рахунок оплати товару видав ТОВ «Крустан»прості векселі на загальну суму 3700000,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів: від 21.02.2007 р. на суму 975000,00 грн.; від 22.02.2007 р. на суму 975000,00 грн.; від 23.02.2007 р. на суму 975 00,00 грн.; від 26.02.2007 р. на суму 775000,00 грн.

У подальшому ТОВ «Крустан»листом від 27.02.2007 р. повідомило позивача про передачу згаданих векселів, загальною кількістю 38 штук на суму 3700000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Торпо»(надалі ТОВ «Торпо»), яке 09.08.2007 р. предявило їх позивачу до оплати на суму 1365000,00 грн. Факт оплати позивачем, предявлених йому векселів, підтверджується банківською випискою № БВ-0000319 від 09.08.2007 р. та актом від 10.08.2007 р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду міста Києва від 05.04.2007 р. ТОВ «Крустан»було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2007 р. ТОВ «Крустан»було ліквідовано як юридичну особу у звязку з банкрутством.

Відповідач вважає, що оскільки під час перевірки було встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості перед ліквідованим ПП «Крустан», то така сума заборгованості у розмірі 2335000,00 грн. (3700000,00 грн. - 1365000,00 грн.) повинна була бути відображена у складі валових доходів у І півріччі 2007 року відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що виникла в момент ліквідації ТОВ «Крустан».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Згідно з приписами статті 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі, ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року»до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Частиною першою статті 34 зазначеної Конвенції переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно з приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пункту 1.22.1 статті 1.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Беручи до уваги викладені норми та враховуючи, підтверджений матеріалами справи факт наявності заборгованості позивача перед ліквідованим кредитором на суму 2335000,00 грн., що виникла у звязку з непредявленням векселів для платежу протягом одного року від дати їх складання, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження відповідача щодо обовязку включення до складу валового доходу даної суми кредиторської заборгованості за невиконаними зобовязаннями як безповоротної фінансової допомоги.

А відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Аризона Ко»у справі № 22-а-32903/08 (13/202 - номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі № 22-а-32903/08 (13/202 - номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.