Ухвала суду № 15139172, 17.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. КиївК-11480/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008 у справі №А36/188-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 позов ЗАТ з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»задоволений, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 13.09.2006 № 0001578822/0/21807, від 09.10.2006 № 0001578822/1/24114, від 07.12.2006 № 0001578822/2/31110, від 16.02.2007 № 0001578822/3/5108.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), підпункту 1.22.1 пункту 1.22, підпункту 1.32 ст. 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), ст. 213, глави 63 ЦК України, частини 1 ст. 72 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведена виїзна позапланова перевірка ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень, червень 2006 року, за результатами якої складений акт перевірки від 06.09.2006 № 315-08-03/2-00374385 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.09.2006 № 0001578822/0/21807, згідно якого позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року на 140034,00 грн.

За результатами апеляційного адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення рішення від 09.10.2006 № 0001578822/1/24114, від 07.12.2006 № 0001578822/2/31110, від 16.02.2007 № 0001578822/3/5108, відповідно до яких позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року на 140034,00 грн.

Згідно акту перевірки позивачем порушений підпункт 7.4.1 пункт 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту в травні 2006 року на 140034,00 грн., що дорівнює сумі податку на додану вартість, сплаченого в складі вартості послуг з передпродажної підготовки продукції власного виробництва як комплексу дій з розвезення готової продукції роздрібним покупцям, розміщення готової продукції у роздрібній мережі та послуг з інтенсифікації продаж. За висновком контролюючого органу ці послуги знаходяться поза межами господарської діяльності ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», а є господарською діяльністю дистрибютора (покупця), оскільки згідно з умовами дистрибюторської угоди від 01.10.2005, укладеної між позивачем та ТОВ «Торгівельна фірма «Продсервіс», право власності на товар (продукцію) переходить від позивача до дистрибютора з моменту доставки його на склад останнього.

В судовому процесі встановлено, що позивач є виробником соняшникової рафінованої олії торгівельних марок «Олейна», «Золота краплинка», «IDEAL»та супутньої продукції; готова продукція реалізується через мережу дистрибюторів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що витрати, повязані з реалізацією товару через дистрибютора іншим покупцям, є витратами, що повязані з господарською діяльністю дистрибютора, відповідні витрати позивача є безповоротною фінансовою допомогою і, як наслідок, позивачу обґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону, неодмінною характерною рисою господарської діяльності з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що дистрибюторська угода спрямована на забезпечення дотримання попиту на продукцію позивача, її просування на ринку, а тому спрямована на забезпечення отримання в майбутньому доходів від його виробництва. Оскільки характер витрат позивача на придбання послуг з передпродажної підготовки та послуг з інтенсифікації продаж як таких, що повязані з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР є визначальною ознакою витрат як валових, відповідачем не заперечувався, у звязку з цим має місце юридичний факт, з яким підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР повязує виникнення у платника податку права на податковий кредит. Суд першої інстанції правильно визнав відповідність зазначеній нормі права дій позивача щодо формування податкового кредиту в травні 2006 року, а відтак і щодо декларування суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008, залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписМ.І.Костенко

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко