Ухвала суду № 15139174, 17.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. КиївК-17458/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 у справі № 1/65-3226 Господарського суду Тернопільської області

за позовом приватного підприємства «Тернопільмясо»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008, позов задоволено: скасоване податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 17.05.2007 № 0000161703/034358 про визначення приватному підприємству «Тернопільмясо»(ПП «Тернопільмясо») податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 208064,85 грн., в тому числі 69354,95 грн. основний платіж та 138709,90 грн. штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податок з доходів найманих працівників, сума податкового зобовязання за яким визначена позивачу контролюючим органом, не передбачений Законом України «Про систему оподаткування»і що позивач не є податковим агентом при виплаті громадянам виробникам сільськогосподарської продукції (продукції тваринництва) доходу від продажу ними цієї продукції субєктам підприємницької діяльності закупівельникам цієї продукції. Крім того, суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність в судовому процесі обставин, що слугували підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань контролюючим органом, а саме: наявності у громадян виробників сільськогосподарської продукції земельних паїв, виділених у натурі, відсутності факту вирощування худоби громадянами, з виплачених доходів яким податок не був утриманий.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.15 ст. 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8, підпункту «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-ІУ).

ПП «Тернопільмясо»не реалізував процесуальне право на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ПП «Тернопільмясо»згідно податкового повідомлення-рішення від 17.05.2007 № 0000161703/034358 податкових зобовязань слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 07.05.2007 № 4228/23-220/33622226, про порушення підприємством підпункту 4.3.36 пункту 4.3 ст. 4, пункту 7.1 ст. 7. підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст.8 Закону № 889-ІУ внаслідок ненарахування, неутримання та не перерахування до бюджету податку в загальній сумі 69354,95 грн. з доходів, виплачених громадянам за продану сільськогосподарську продукцію (продукцію тваринництва), з посиланням на такі підстави: 1) громадяни, яким виплачені такі доходи, мали виділені в натурі земельні паї, що відповідно до підпункту 4.3.36 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІУ є обставиною, яка виключає пільговий режим оподаткування таких доходів (звільнення від оподаткування). Сума податку, нарахована з цієї підстави, становить 58188,01 грн.; 2) громадяни, які вказані в приймальних квитанціях на закупівлю худоби, птиці та кролів в господарствах громадян (типова міжвідомча форма № ПК-2) та у відомостях про виплату грошових сум від закупівлі худоби, згідно інформації, отриманої від сільських рад, не проживають за вказаними адресами. Сума податку, нарахована з цієї підстави, - 7828,97 грн.; 3) громадяни, які вказані в зазначених квитанціях та відомостях, за інформацією сільських рад не займаються вирощуванням худоби. Сума податку, нарахована з цієї підстави, - 3337,97 грн. (а.с. 43-47).

Зазначені обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування в судовому процесі, оскільки від них залежить правильність висновку стосовно правомірності визначення позивачу податкових зобовязань. Це випливає із юридичних норм, якими визначений обєкт справляння податку з доходів фізичних осіб. Так, відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 889-ІУ обєктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року. За визначенням пункту 1.2 ст. 1 цього Закону дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів, або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 4.3.36 пункту 4.3 ст. 4 цього Закону не включаються до складу загального місячного або загального річного доходу доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукцію (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Суд встановив, що розрахунок з виробниками сільськогосподарської продукції був здійснений за рахунок коштів позивача. У звязку з цим для визначення статусу позивача у правовідносинах щодо сплати податку з виплачених ним доходів не має значення та обставина, що розрахункові операції з виробниками були здійснені іншими особами субєктами підприємницької діяльності, між якими та позивачем були укладені договори доручення.

Згідно з пунктом 1.15 ст. 1 Закону № 889-ІУ податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обовязок податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб виникає одночасно із виплатою доходу, за винятком випадків, встановлених Законом № 889-ІУ (підпункти 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону).

Суди першої та апеляційної інстанцій в порушення зазначених правових норм дійшли помилкового висновку, що позивач не є податковим агентом при виплаті доходів виробникам сільськогосподарської продукції, так само як і до висновку, що визначене позивачу згідно із оспорюваним ним податковим повідомленням-рішенням податкове зобовязання стосується податку, який не входить до вітчизняної системи оподаткування. Формальна не відповідність в податковому повідомленні-рішенні назви податку фактичним підставам визначення позивачу податкового зобовязання сама по собі не виключає правомірність дій контролюючого органу, тим більше, що позивач не оспорює факти закупівлі сільськогосподарської продукції у громадян, виплати їм доходів за його рахунок та неутримання з цих доходів і неперерахування до бюджету податку.

Як зазначалось, суд першої інстанції дав оцінку доводам ОДПІ щодо підстав донарахування позивачу податкових зобовязань, що, однак, не було зроблено судом апеляційної інстанції і є порушенням норм частин 1-3 ст. 195, частини 1 ст. 196 КАС України. Судом апеляційної інстанції не була дана оцінка доказів, на які посилалась ОДПІ в підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та фактично не були встановлені обставини справи, що мають значення юридичного факту.

Частиною 2 ст. 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду цієї інстанції. Під час нового розгляду справи суду слід з використанням передбачених процесуальним законом засобів перевірити доводи ОДПІ щодо підстав донарахування позивачу суми податкового зобовязання, дати належну оцінку доказам, на які посилаються сторони в підтвердження або заперечення цих обставин, а в разі якщо в судовому процесі буде встановлено, що наданих сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції не достатньо для правильного вирішення спору, відповідно до частини 4 та 5 ст. 11, частини 2 ст. 195 КАС України витребувати за власною ініціативою додаткові докази, дати їм належну оцінку та вирішити спір згідно з нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227. ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписМ.І.Костенко

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко