Ухвала суду № 15139171, 17.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. КиївК-8831/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттіс” на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 у справі № 2а-402/08 Закарпатського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттіс”

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

за участю: прокурора Закарпатської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2008 позов задоволений, визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 26.03.2008 № 1140/23-1/31682702/8085 та № 1141/23-1/31682702/8086 виходячи з того, що позивач не допустив порушень податкового обліку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2008, в задоволенні позову відмовлено. За висновком суду контролюючим органом правомірно донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції з мотивів неправильної юридичної оцінки обставин справи.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у м. Ужгороді провела позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Аттіс» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «ТехноПромКТ»за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 18.03.2008 № 565/23-1/10/31682702 та прийняті податкові повідомлення-рішення № 1140/23-1/31682702/8085 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1536167,5 грн. (в т.ч. 768083,75 грн. основний платіж та 768083,75 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 1141/23-1/31682702/8086 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 921700,5 грн. (в т.ч. 614467,00 грн. основний платіж та 307233,5 грн. штрафні (фінансові) санкції) внаслідок порушення позивачем підпунктів 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до частини 4 ст. 72 цього Кодексу вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У відповідності із зазначеною нормою процесуального права суд апеляційної інстанції при вирішенні спору правомірно виходив із встановленого вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 31.10.2007 у кримінальній справі № 11-656/2007 факту створення фіктивного підприємства ПП «ТехноПромКТ»з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та переведення внаслідок незаконних операцій отриманих на розрахунковий рахунок грошових коштів від реалізації металобрухту в готівку.

На підставі цього факту, який згідно ст. 72 КАС України, не підлягав доведенню в судовому процесі по даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладений між позивачем та ПП «ТехноПромКТ»договір на купівлю металобрухту від 26.06.2005 № 26/06 на загальну суму 3686802,00 грн. є нікчемним в силу вимог ст.ст. 203, 228 ЦК України.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду, як встановлено підпунктом 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За встановленого факту відсутності операцій з придбання позивачем металобрухту суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій ДПІ щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу яких виник спір.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттіс” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписМ.І.Костенко

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко