Ухвала суду № 15139168, 17.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. КиївК-15527/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008 у справі № А38/307-07 (А17/42-07) Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 позов ЗАТ з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»задоволений, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.06.2006 № 0001548822/0/15981.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права: підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), підпункту 1.22.1 пункту 1.22, підпункту 1.32 ст. 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), ст. 213, глави 63 ЦК України, частини 1 ст. 72 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведена виїзна позапланова перевірка ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість за період лютий, березень 2006 року, за результатами якої складений акт перевірки від 15.06.2006 № 214-08-03/2-00374385 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.06.2006 № 0001548822/0/15981, згідно якого позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року на 156217,00 грн.

Згідно акту перевірки позивач порушив підпункт 7.4.1 пункт 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2006 року на 156217,00 грн., що складає суму податку на додану вартість, сплачену в складі вартості послуг з передпродажної підготовки продукції, виробленої позивачем, в мережі роздрібної торгівлі. За висновком контролюючого органу ці послуги знаходяться поза межами господарської діяльності ЗАТ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», а є господарською діяльністю дистрибютора (покупця), оскільки згідно з умовами дистрибюторської угоди від 01.10.2005, укладеної між позивачем та ТОВ «Торгівельна фірма «Продсервіс», право власності на товар (продукцію) переходить від позивача до дистрибютора з моменту доставки його на склад останнього.

В судовому процесі встановлено, що позивач є виробником соняшникової рафінованої олії торгівельних марок «Олейна», «Золота краплинка», яка реалізується через мережу дистрибюторів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що витрати, повязані з реалізацією товару через дистрибютора іншим покупцям, є витратами, які повязані з господарською діяльністю дистрибютора, відповідні витрати позивача є безповоротною фінансовою допомогою і, як наслідок, позивачу обґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що дистрибюторська угода спрямована на забезпечення попиту на продукцію позивача, просування її на ринку, а тому спрямована на забезпечення отримання в майбутньому доходів по його виробництву. Оскільки характер витрат позивача на придбання послуг з передпродажної підготовки та послуг з інтенсифікації продаж як таких, що повязані з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР є визначальною ознакою витрат як валових, відповідачем не заперечувався, має місце юридичний факт, з яким підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР повязує виникнення у платника податку права на податковий кредит. Суд першої інстанції правильно визнав відповідність зазначеній нормі права дій позивача по формуванню податкового кредиту в лютому 2006 року.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008, залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписМ.І.Костенко

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко