Постанова № 15138117, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4303/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.

при секретарі - Світному Г.Г.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Вантранс»до Державної податкової інспекції в місті Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Вантранс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «АТП Вантранс» звернулося у суд з позовом до ДПІ в м. Чернігові, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення від 30 липня 2010 року №0000222320/3, № 0000232320/3, № 0001722320/3.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

З таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.

Колегією суддів установлено, що 29 грудня 2009 року ДПА в Чернігівській області проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ«АТП «Вантранс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року по взаємовідносинах з ПП «БФ «ТЕН», за наслідками якої складено акт № 54/35-014/21391105 та виявлені порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1п. 5.2, ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2007 рік на загальну суму 18659 грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік на суму 269995 грн., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 115756 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 15 січня 2010 року № 0000232320/0, яким визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 173634,00 грн., та № 0000222320/0, яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 27989,00 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку у відповідності до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі скарги позивача ДПІ у м. Чернігові прийнято рішення, яким вищенаведені податкові повідомлення-рішення залишені без змін та збільшено суму штрафної (фінансової) санкції, визначеної у податкову повідомленні-рішення від 15 січня 2010 року № 0000222320/0, на 42609 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2010 року № 001722320/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 42609,00 грн.

При подальшому оскаржені наведених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку останні залишені без змін органами податкової служби (ДПА у Чернігівській області, ДПА України).

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень, судова колегія зважає на таке.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як убачається із матеріалів справи, у період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року позивачем укладено договори підряду на виконання будівельних робіт, поставки товару та оренди основних засобів з Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «ТЕН».

Протягом вказаного періоду позивачем на користь ПП «БФ «ТЕН»перераховано грошових коштів на загальну 769522,73 грн., у тому числі ПДВ 128253,79 грн.

Починаючи з ІІ кварталу 2007 року по ІІ квартал 2008 року на ПП «БФ «ТЕН»єдиним працівником був директор ОСОБА_7

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2009 року по справі № 1-132/2009 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину за ст. 205 ч. 2 «Фіктивне підприємництво»Кримінального кодексу України.

Проведеною податковою перевіркою виявлено заниження позивачем податку на прибуток за 2007 рік на загальну суму 18659,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість у сумі 115756,00 грн. Такі податкові зобовязання нараховані позивачу у зв'язку із укладенням останнім договорів, ненаправлених на реальне настання правових наслідків, та використанням отриманої від ПП «БФ «ТЕН»податкової пільги у вигляді можливості заниження податкових зобовязань протягом вказаного періоду.

За таких обставин, та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджена неможливість здійснення ПП «БФ «ТЕН»вказаних господарських операцій із виконання підрядних робіт, поставки та надання послуг оренди основних засобів в силу відсутності необхідного обсягу виробничих активів та трудових ресурсів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2010 року №0000222320/3, № 0000232320/3.

Разом з тим, органом податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року № 0001722320/3, яким, у свою чергу, визначені штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 42609,00 грн. Донарахування таких штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Чернігові мотивувала тим, що при їх розрахунку за результатами перевірки не були враховані суми недоплат (переплат) в окремих податкових періодах 2007 2008 років на загальну суму 103878 грн.

Проте, у відповідності до положень п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій ставиться в залежність від виявлення органом податкової служби заниження суми податкового зобовязання за податком. Донараховуючи штрафні санкції, відповідачем не була збільшена сума основного зобовязання з податку на прибуток, встановлена податковим повідомленням-рішення від 15 січня 2010 року №0000222320/0, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у сумі 42609,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про скасування податкового повідомлення рішення від 30 липня 2010 року № 0001722320/3.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Вантранс» - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП Вантранс»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 30 липня 2010 року № 0001722320/3, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП Вантранс»визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 42609,00 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест Повний текст постанови складений 05 квітня 2011 року.