Ухвала суду № 15138113, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1030/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі - Світному Г.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Київський завод дверних систем»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Макарівському районі Київської області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2009 року № 0000402300/0, № 0000412300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки включення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених за отримані маркетингові, інформаційно-консалтингові та юридичні послуги відповідає вимогам чинного законодавства України.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією установлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за підсумками якої складено акт від 27 квітня 2009 року № 68/40/23-0/32586994 та виявлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. «а»п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

На підставі даних перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2009 року № 000412300/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 48589,91 грн., та № 0000402300/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 62325,15 грн.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивачем протягом перевіряємого періоду укладались договори про надання інформаційно-консультаційних, маркетингових, юридичних послуг, а також послуг з інформаційних технологій. Надання вказаних послуг підтверджено відповідними актами приймання наданих послуг, звітами про їх надання, податковими накладними.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, у пунктах 5.3-5.7 названої статті відсутня заборона чи обмеження щодо віднесення до складу валових витрат послуг при здійсненні господарської діяльності, сплата за отримання яких, на думку податкової інспекції, не може бути віднесена до валових витрат.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), які складалися відповідно до умов вказаних вище договорів.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зі змісту цієї норми вбачається, що валові витрати можуть бути підтверджені або документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або документом, що підтверджує оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відтак, акти прийому-передачі наданих послуг в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які підтверджують, що витрати на вказані вище послуги правомірно віднесені позивачем до валових.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест Повний текст ухвали складений 05 квітня 2011 року.