Постанова № 15137947, 14.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року справа №2а/0570/295/2011

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

з участю представника позивача Бондаренко Ю.М.,

представника відповідача Бикадорова О.В.,

розглянула апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі №2а/0570/295/2011 за позовом прокурора м.Сніжне Донецької області в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 20617,02 грн. та пені в сумі 1281,33 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор м. Сніжне Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» (далі ТОВ «Вітрен») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 20617,02 грн. та пені в сумі 1281,33 грн., посилаючись на те, що ТОВ «Вітрен» не дотримувалося встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві відповідача у 2009 році працювало 65 осіб, то відповідно до вказаного закону на підприємстві відповідача повинно працювати 3 інваліди, а натомість не працювало жодного, що стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 20617,02 грн., а також через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій просив стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 1281,33 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року вказаний позов задоволений: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Іжевська, 1а ЄДРПОУ 31906150) адміністративно господарські санкції за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 20617,02 грн. (двадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень дві копійки) та пеню в сумі 1281,33 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят одну гривню тридцять три копійки) на користь Державного бюджету України на р/р 31216230700001 в ГУ ДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

Відповідач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати через порушення норм матеріального права та неповне зясування обставин, які мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що висновок суду першої інстанції про неприйняття відповідачем заходів щодо організації працевлаштування осіб з числа інвалідів не відповідає дійсності, оскільки органи працевлаштування не направляли на підприємство для працевлаштування інвалідів, а підприємство щомісячно надавало центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць. Наполягав, що позивач помилково ототожнює поняття створення робочого місця для інваліда та працевлаштування інваліда. Законодавством не передбачений обовязок підприємства по створенню робочого місця для інваліда.

Від прокурора та позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, пояснив, що в акті перевірки позивача кількість осіб, що працює на підприємстві зазначена 65, що не відповідає тій чисельності, яка була на той час на підприємстві 56; доводив, що підприємство звітувало щомісячно перед центром зайнятості про наявність вакантних місць, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином..

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем протягом 2009 року звітність про наявність вільних робочих місць надавалася до Сніжнянського міського центру зайнятості, однак згідно акту перевірки від 13 жовтня 2010 року № 239 товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрен» звіт по формі 10-ПІ за 2009 рік не надавався, процедуру реєстрації у відділенні Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів відповідач не пройшов. Крім того, відповідачем проігноровано припис прокурора м. Сніжне Донецької області про усунення порушень законодавства про основи соціального захисту інвалідів від 18 жовтня 2010 року № 67-7377вих10.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, встановила порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 року №875-XII (далі за текстом Закон №875) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ст. 18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Згідно ст. 18-1 Закону №875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ст. 19 цього ж Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємствах, організаціях, громадських організаціях інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 зазначеного Закону, вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зарплатні на відповідному підприємстві, установі, організації.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону №875 для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахування його побажань.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Підставою для заявлення даного позову став акт перевірки Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів від 13 жовтня 2010 року №239 (арк. справи 5) ТОВ «Вітрен», в якому зазначено, що на підприємстві працює 65 осіб, товариство не виконало нормативу працевлаштування інвалідів в 2009 році і з цієї кількості осіб розраховані адміністративно-господарські санкції.

В апеляційній інстанції встановлено, що на підприємстві працювала на час перевірки не 65 осіб, а 56, що підтверджується звітом про працю (арк. справи 55, 56, 84), що не спростовано позивачем.

Крім того, встановлено, що позивачем протягом 2009 року до Сніжнянського міського центру зайнятості ТОВ «Вітрен» надавалися щомісячні звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів і цент зайнятості направив для працевлаштування інвалідів 16 чоловік, з яких один був працевлаштований, 14 осіб відмовилися від працевлаштування, 1 особі відмовлено підприємством, оскільки вакансія була заявлена для особи чоловічого роду, а на співбесіду зявилася жінка (арк. справи 42 53, 85).

Також встановлено, що за не здійснення відповідачем процедури реєстрації в Донецькому обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів на ТОВ «Вітрен» було накладено адміністративне стягнення, але це порушення не доводить, що підприємством не створювалися робочі місця для інвалідів. Дійсно позивач не надав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ, але він надавав щомісячні звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН і лист центру зайнятості підтвердив факт створення робочих місць для інвалідів та направлення інваліді для працевлаштування на підприємство.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем вживалися заходи, передбачені Законом по створенню нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4%, але по обставинам, які не залежать від роботодавця не були заповнені всі вакансії.

Тобто, відповідач виконав залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за створення яких покладена на підприємство.

Слід зазначити, що позивачем невірно розрахована сума адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки в акті перевірки допущена помилка відносно кількості осіб, які працюють на підприємстві, замість 56, вказано 65.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, колегія судів зазначає, що згідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, відсутність факту сплати обумовлює відсутність обєкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її предявлення.

На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам у справі через неповне їх зясування, з ухваленням нової постанови, якою в задоволенні вимог необхідно відмовити.

Постанова в повному обсязі складена 19 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі позовом прокурора м.Сніжне Донецької області в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 20617,02 грн. та пені в сумі 1281,33 грн. скасувати.

У задоволенні позовних вимог прокурора м.Сніжне Донецької області в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрен» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 20617,02 грн. та пені в сумі 1281,33 грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Суддя М.М.Гімон

Суддя О.В.Карпушова