Ухвала суду № 15137456, 05.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року справа №2а-27478/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю: представника відповідача Ковальчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларен-Дон» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларен-Дон» (далі ТОВ «Кларен-Дон») звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, який в ході розгляду справи змінювало, до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька (далі ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька), в якому просило визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 0000822302 від 29.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 000 грн., № 0001302302 від 06.07.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200 000грн. та № 0000812302 від 29.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 416,79 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 0000822302 від 29.04.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000,00грн.; визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька № 0001302302 від 06.07.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200000,00грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що видача готівкових коштів при поверненні попередньої оплати, коли не повязана з поверненням покупцем товару, у розумінні ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів операцій в сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг», не відповідає ознакам розрахункової операції, тому позивач не зобовязаний був проводити вказану операцію через РРО. Крім того, суд вважає, що позивач здійснюючи у касі підприємства розрахунки за транспортно-експедиційні послуги з оформленням прибуткових касових ордерів також мав право не застосовувати РРО.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій податковий орган просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. З посиланням на Закону України «Про застосування реєстратора операцій в сфері торгівлі, громадянського харчування та послуг», що розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів, видача готівкових коштів за повернення покупцем товар (ненадану послугу), апелянт вважає, що позивач зобовязаний був проводити через РРО як операції з видачі готівки, так і операції з її отримання. Крім того, апелянт зазначив, що лист ДП «Горняк»ТОВ «Імпульс» від 27.10.2009р. № 29 до ТОВ ТОВ «Кларен-Дон» з вимогою повернення переплати за договором купівлі-продажу № 23/10/2009 від 23.10.2009 р., був спрямований на адресу позивача ще до дня проведення оплати за вказаним договором по банківському рахунку 29.10.2009р. і вказаний лист не був наданий під час проведення податковим органом перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання за викликом не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., результати якої відображені в акті перевірки від 16.04.2010р. №1385/23-2/34225388 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення п. 3.1, 3.2 глави З Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320) - проведення розрахунків за готівку без надання одержувачем коштів платіжних документів, що підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 4416,79 грн., ст.ст. 1,3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій на суму 50 000 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем згідно з п. 2, 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абз. 6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року N 436/95 було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010р. №0000812302. у сумі 4416,79 грн.

Крім того, на підставі зазначеного Акту перевірки згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010р. №0000822302 у сумі 250000 грн.

Після оскарження даних рішень до ДШ у Пролетарському районі м. Донецька позивач звернувся зі скаргою від 11.05.2010р. №11-05-2 до Державної податкової адміністрації в Донецької області. Рішенням від 29.06,2010р. №10745/10/25-013-5 (а.с. 89) ДПА в Донецькій області залишені без змін рішення ДГІІ у Пролетарському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.04.2010р. №0000812302 та №0000822302. Крім того, у рішенні зазначено (а.с. 91), що відповідачем не враховані факти не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО на загальну суму 40 000 грн., у зв'язку з чим відповідача зобов'язано розглянути питання про прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже, з урахуванням цього на підставі Акту перевірки згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем, також було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2010р. №0001302302 у сумі 200 000 грн. Судом першої інстанції було встановлено правомірність прийняття відповідачем рішення від 29.04.2010р. №0000812302 про застосування санкцій у розмірі 4416, 79 грн., у звязку з чим позивач відмовлено у визнанні недійсним даного рішення. Отже, оскільки позивач не оскаржується рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності підстав для перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в цій частині. Щодо рішення відповідача від 29.04.2010р. №0000822302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250000 грн. встановлено наступне.

Між позивачем та ДП «Горняк» ТОВ «Імпульс» (надалі - ДП «Горняк») був укладений договір купівлі-продажу №23/10/09 від 23.10.2009р. (а.с. 69). Згідно з умовами цього договору позивач прийняв на себе зобов'язання продати вугільну продукцію, ціна кількість та якість якої визначаються специфікаціями до договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у порядку, що визначений у відповідних специфікаціях. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно зі специфікацією №1 від 23.10.2009р. сторони договору визначили, що оплата за партію товару здійснюється шляхом 100 % передоплати на поточний рахунок позивача. Загальна вартість товару за специфікацією склала 103500 грн., строк відвантаження - жовтень 2009 року.

ДП «Горняк» сплатило на банківський рахунок позивача 29.10.2009р. 2009 року кошти у сумі 79 000 грн., що підтверджується відповідною випискою руху коштів по рахунку.

Листом від 27.10.2009р. №29 ДП «Горняк» звернулося до позивача з вимогою повернути передплату у розмірі 70 000 грн. у касу підприємства та вважати даний лист додатковою угодою до договору № 23/10/09 від 23.10.2009р.

За видатковими касовими ордерами №58 від 05.11.2009 року, №57 від 04.11.2009р., №56 від 03.11.2009р., №55 від 02.11.2009р., №54 від 30.10.2009р. (інші операції у акті перевірки не зазначені) директору підприємства були видані під звіт грошові кошти на загальну суму 50 000 грн. для внесення їх до каси ДП «Горняк».

Виданими ДП «Горняк» квитанціями до прибуткових касових ордерів №35 від 05.11.2009р., № 34 від 04.11.2009р., №33 від 03.11.2009р., № 32 від 02.11.2009р., та № 31 від 30.10.2009р. підтверджується внесення зазначених коштів у сумі 50 000 грн. до каси цього підприємства. У графі «підстава» зазначених квитанцій зазначено «Повернення перерахованого авансу».

Як вбачається з акту перевірку, саме ці операції на суму 50 000 грн. відповідач вважає такими, що підлягають проведенню через реєстратор розрахункових операцій.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон «Про застосування РРО») встановлений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що у випадку, якщо покупець скористався наведеним вище правом і вимагає повернення попередньої оплати, то передача товару від продавця не відбувається. Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дана операція не вважається розрахунковою операцію, яку позивач зобов'язаний проводити через реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, рішення відповідача від 29.04.2010р. №0000822302 правильно було визнано судом першої інстанції недійсним.

Судом першої інстанції встановлено одержання позивачем готівкових коштів від ТОВ «Техпром М» (а.с. 38) за прибутковими касовими ордерами №37 від 05.11.2009 року на суму 10 000 грн., №36 від 04.11.2009 року на суму 10 000 грн., №35 від 03.11.2009р. на суму 10 000 грн. та № 32 від 02.11.2009р. на суму 10 000 грн., усього на суму 40000 грн., на виконання договору між позивачем та ТОВ «Техпром М» №31/08/У від 31.08.2009р. (а.с. 67). Згідно вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання з відшкодування витрат за залізничним тарифом, подачі та прибиранню вагонів та інших зборів ПТУ; навантаженню вантажів, що знаходяться у власності ТОВ «Техпром М», зберіганню вугільної продукції. Цим же договором також передбачена плата за навантаження вугільної продукції у вагони, її зберігання, компенсація витрат за подачу та прибирання вагонів, додаткових зборів.

Частиною 1 статті 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також встановлено, що експедитори за дорученням клієнтів здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Аналізуючи ці норми, суд першої інстанції правильно встановив, що фактично договір від 31.08.2009р. між позивачем та ТОВ «Техпром М» є договором транспортного експедирування.

Вказане підтверджується іншими документами, а саме: договір між позивачем та ДП «Донецька залізниця» договору 512/835 від 11.02.2008р., за яким останнє прийняло на себе зобов'язання приймати до перевезення та видавати вантажі позивача, подавати під навантаження (вивантаження) вагони згідно із заявками, договір між позивачем і ДВАТ «ВТУ «Шахтарськвантажтранс» від 15.06.2006 року №50-5/95, де останній зобов'язаний своїми засобами та по своїх коліях перевозити вантажі у вагонах парку Міністерства транспорту, що прибувають з мережі «Укрзалізниці» на станцію Розсипна Донецької залізниці, договір між позивачем та ТОВ «Глорія Трейд» №77/2006-п від 28.03.2006р., за яким останнє прийняло зобов'язання організовувати перевезення вантажів позивача залізничним транспортом, договір оренди земельної ділянки від 10.07.2009р. між позивачем та Стіжківською селищною радою, на підставі якого у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,9918 га з цільовим призначенням - для розміщення майданчику для складування вугілля.

На підтвердження можливості надання послуг з навантаження вугільної промисловості позивачем надана копія договору №11/15 від 13.12.2007р. про придбання фронтального навантажувача марки ХG955 ІІ-L, накладної №РН-0000027 від 25.02.2008р., що підтверджує його передачу позивачеві, та копію свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 526016, у якому позивач зазначений власником вказаного навантажувача.

Відповідно до п. 2.2 договору від 31.08.2009р. позивача та ТОВ «Техпром М» розрахунки між підприємствами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку - фактури.

01.09.2009 року до цього договору була укладена додаткова угода, згідно з якою змінилася вартість послуг з навантаження та зберігання вугільної продукції, а також змінився порядок проведення розрахунків з 01.09.2009р. - шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства. 15.09.2009р. позивачем ТОВ «Техпром М» виписаний рахунок-фактура №ОС-30/08 від 15.09.2009р., згідно з яким він пропонував надати послуги з відшкодування залізничного тарифу, послуг з подання та прибирання вагонів, послуги зі зберігання та навантаження вугільної продукції, вартість яких разом складає 37919,41 грн.

Ця сума була сплачена ТОВ «Техпром М» готівковими коштами, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів №32 від 02.11.2009р. на суму 3720 грн., №35 від 03.11.2009р. на суму 10 000 грн., №36 від 04.1Ц009р. на суму 10 000 грн., №37 від 05.11.2009р. на суму 10 000 грн. та №39 від 06.11.2009р. на суму 4 199,41 грн.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з акту перевірки, що в акті перевірки відображене приймання готівки 2,3,4, та 5 листопада 2009 року на суму 33720 грн. Одержання позивачем коштів 06.11.2009р. у сумі 4 199,41 грн. в акті не відображено.

Виконання послуг за вказаним договором підтверджується наявними у матеріалах справи листом ТОВ «Техпром М» від 07.09.2009р. (із зазначенням реквізитів відвантаження), актом приймання виконаних робіт № ОС-000001 від 15.09.2009 року та залізничними квитанціями про приймання вантажу від 09, 10, 14,15 вересня 2009р., (а.с. 129-132).

Статтею 1 Закону України «Про застосування РРО» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Вичерпний перелік випадків, у яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються наведений у статті 9 вказаного Закону. Згідно з п. 1 цієї статті РРО не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 932 того ж кодексу передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

З аналізу наведених норм випливає, що транспортно-експедиторська послуга є комплексною, її надає експедитор, який відповідає перед замовником за її виконання та отримує відповідну плату. Тому, дану послугу можливо вважати послугою, у якій збігається її продавець та надавач.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону «Про застосування РРО» у разі наданні таких послуг підприємствами (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) за умови проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, застосування реєстратора розрахункових операцій не є обов'язковим.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач здійснював розрахунки за транспортно-експедиційні послуги у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, у зв'язку з чим він мав право не застосовувати РРО.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО на загальну суму 40000 грн., є необґрунтованими, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.07.2010р. №0001302302.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 8 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларен-Дон» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон