Постанова № 15137401, 22.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ісаєнко Ю.А.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2011 року справа №2а-5521/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М., за участю представника позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року у справі № 2а-5521/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001692341/0 від 07.11.2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001692341/0 від 07.11.2008 року. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що товариство є виробником газових та електричних плит марки НОРД. Основним матеріалом для виробництва даної продукції є листовий металопрокат товщиною 0,5 2 мм. Даний металопрокат придбавається, як товар по договорам постачання з вітчизняними контрагентами, у вартість ціну товару відповідно до діючого законодавства включений податок на додану вартість у розмірі 20%. Таким чином, брухт чорного металу, що утворився в результаті виробництва комплектуючих для готового виробу, є відходами технологічного процесу, утворений при повному використанні у виробництві металопрокату, тому при поставці лому, отриманого, як зворотні відходи в процесі виробництва, податковий кредит, сплачений у звязку з придбанням металу, не підлягає зменшенню. Вважає донарахування відповідачем суми 113922,00 грн. податкового зобовязання неправомірним, як і накладення штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що для вирішення правомірності заявлених вимог з метою всебічного розгляду справи, суд повинен був призначити експертизу. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що згідно з п.11.44 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) тимчасово, до 01.01.2009 року, операції з поставки відходів та брухту чорних металів звільняються від оподаткування. При реалізації металобрухту, звільненого від оподаткування, позивачем, упродовж періоду, що перевірявся не здійснювалось коригування податкового кредиту, у звязку з тим, що відповідно до пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону у випадку, коли товар (роботи, послуги), які виготовлені й/або придбані, частково використовуються в оподаткованих податком операціях, а частково ні, у суму податкового кредиту включається та частина сплаченого (нарахованого) податку при їхньому виготовленні або придбанню, що відповідає частині використання таких товарів в оподатковуваних податком операціях звітного періоду. Апелянт вказує, що позивач в 2007 - 2008 роках діяв відповідно до Закону України від 03.04.97 року № 168 «Про податок на додану вартість», тому металобрухт, утворений на заводі позивача та реалізований спеціалізованим підприємствам, є безповоротним відходом, що враховується в кількісному вираженні, а вартості металопрокату, використаного для виробництва виробів, повністю включено в собівартість випущеної готової продукції. Апелянт також вказує, що при проведенні щомісячних перевірок правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість в той період, відповідачем не були надані зауваження стосовно предмета спору, а також виявлені порушення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 21.02.2001 року, перебуває на обліку в Державні податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька.

На підставі направлень від 15.09.2008 року № 834/23-31377482, від 13.10.2008 року № 955/23-31377482 виданих ДПІ у Ленінському районі м. Донецька проведено планову виїзну перевірку фінансово господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 року по 30.06.08 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 року по 30.06.08 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 4940/23-2/31377482 від 27.10.2008 року, яким встановлено порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за результатами чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113922,00 грн., у тому числі за: лютий 2007 року у сумі 10783,00 грн.; березень 2007 року у сумі 12802,00 грн.; квітень 2007 року у сумі 10520,00 грн.; травень 2007 року у сумі 8527,00 грн.; червень 2007 року у сумі 8951,00 грн.; липень 2007 року у сумі 7115,00 грн.; серпень 2007 року у сумі 10280,00 грн.; вересень 2007 року у сумі 7299,00 грн.; жовтень 2007 року у сумі 14262,00 грн.; листопад 2007 року у сумі 11814,00 грн.; грудень 2007 року у сумі 11569,00 грн.

07 листопада 2008 року винесено податкове повідомлення рішення № 0001692341/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 170883,00 грн., в тому числі за основним платежем 113922,00 грн., за штрафними санкціями 56961,00 грн.

Відповідно до абзацу «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» є виробником газових та електричних плит марки «НОРД». Основним матеріалом для виробництва даної продукції є листовий металопрокат товщиною 0,5 1 мм. Даний металопрокат придбається як товар по договорам постачання з вітчизняними контрагентами, у вартість цього товару включений податок на додану вартість за 20% ставкою. Виробничі відходи, що утворилися в результаті технологічного процесу, оприбутковуються та продаються як металобрухт за нульовою ставкою.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року за клопотанням сторін була призначена судова економічна експертиза. На вирішення судової економічної експертизи були поставлені наступні питання: 1.Чи підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки, викладені в акті перевірки від 27.10.2008 року № 4940/23-2/31377482; 2. Чи підтверджується документально необхідність сторнування позивачем ПДВ при продажу металобрухту, який утворився як відходи технологічного процесу виробництва; 3. Чи відповідає вимогам діючих бухгалтерських стандартів відображення в бухгалтерському обліку позивача господарських операцій з металобрухтом, одержаним в процесі виробництва, як безповоротних чи нормованих відходів; 4. Чи підтверджується висновки акту перевірки про не ведення позивачем протягом лютого грудня 2007 року окремого обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а також які не є обєктом оподаткування та звільнених від оподаткування; 5. Чи підтверджуються дані перевірки в частині правильності визначення розмірів часток сплаченого (нарахованого) податку включеного до податкового кредиту по товарах (металу), які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково ні; 6. Чи наявні документальні підстави для ведення позивачем протягом лютого грудня 2007 року окремого обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, а також які не є обєктом оподаткування та звільнених від оподаткування.

За висновком судової економічної експертизи № 277/24 від 14.03.2011 року судовим експертом по наведеним питанням було визначено, що в результаті дослідження відомостей, що відображені в первинних документах податкової звітності, в регістрах бухгалтерського та податкового обліку на підставі норм податкового законодавства по ПДВ із змінами та доповненнями та Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку, та враховуючи висновки по другому шостому питанням дослідження щодо неможливості персоніфікації товарів (запасів) використанні у неоподаткованих ПДВ операціях, неможливості визначити податкові накладні, отримані від постачальників які підлягають коригуванню, неможливості визначити частину використання придбаних з ПДВ товарів (а саме сировини з чорних металів) в реалізації звільнених від оподаткування ПДВ відходів і лому чорних металів, не є можливим підтвердити висновки акту перевірки від 27.10.08 р. № 4940/23-2/31377482 щодо порушення ТОВ «ДЗГА і ЕПА» норм п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в періоді з лютого по грудень 2007 року на загальну суму 113922 грн. у т.ч. за лютий 2007 року 10783 грн., за березень 2007 року 12802 грн., за квітень 2007 року 10520 грн., за травень 2007 року 8527 грн., за червень 2007 року 8951 грн. за липень 2007 року 7115 грн., за серпень 2007 року 10280 грн., за вересень 2007 року 7299 грн., за жовтень 2007 року 14262 грн., за листопад 2007 року 11814 грн., за грудень 2007 року 11569 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, платників податку, обєкт оподаткування врегульований Законом України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, сировина (листовий металопрокат товщиною 0,5 2 мм) придбавається позивачем з метою використання її у власній господарській діяльності виробництві готової продукції (газових плит та холодильників), в процесі якого обумовлене технологічне утворення відходів та брухту чорних металів.

Відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 104 “Про затвердження переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком”.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність доводів суду першої інстанції, що для операцій з поставки відходів і брухту чорних металів застосовується пільговий режим оподаткування.

Таким чином, оподаткування операцій з металобрухтом чорних металів на ТОВ «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» за період, що перевірявся повинно відбуватись відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме: до операції з поставки брухту чорних металів застосовується пільга, передбачена п.11.44 ст.11 вказаного Закону. Коригування загальної суми податкового кредиту здійснюється в податковому періоді, коли відбулись звільнені від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки металобрухту згідно п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач здійснив у відповідних податкових періодах коригування податку на додану вартість з врахуванням того, що має місце оподатковуванні та не оподаткуванні ПДВ операції, а відповідач при складанні акту перевірки цього не врахував, що привело до неправомірного донарахування податку на додану вартість, при правильному його визначені заводом.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вбачає підстави для скасування постанови адміністративного суду, яке оскаржується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права у звязку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року у справі № 2а-5521/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001692341/0 від 07.11.2008 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод газової та електричної побутової апаратури» задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0001692341/0 від 07.11.2008 року у розмірі 170883,00 грн., в тому числі за основним платежем 113922,00 грн., за штрафними санкціями 56961,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 27 квітня 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.