Ухвала суду № 15137209, 27.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року справа №2а-22887/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-22887/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-22887/10/0570 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000122341/0 від 17 вересня 2009 року задоволено частково, а саме:

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 000122341/0 від 17 вересня 2010 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» (83045, пр. Ленінський, 47-в, код ЄДРПОУ 32788948) бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 346518,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, справа переглянута судом у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» є юридичною особою та як платник податків взятий на облік в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

20 липня 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 8-20). Рядком 25 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 423 644,00 грн. Згідно додатку до декларації за червень 2010 року сума від'ємного значення податку складається з від'ємного значення податку лютого 2009 року в сумі 353 572,00 грн., січня 2010 року - 70 072,00 грн.

В період з 12 серпня 2010 року по 03 вересня 2010 року, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За наслідками проведеної перевірки податковою інспекцією складений акт № 4180/23-3/32788948 від 10 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 21-40), який був підписаний позивачем із запереченнями. Згідно викладеного в розділі 3.4. акту, в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2009 року та січні 2010 року були встановлені порушення підпунктів 7.7.2. та 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Рішення платника податків про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині встановленого законом обмеження суми бюджетного відшкодування сумою сплаченого податку, внаслідок заявлення до відшкодування суми від'ємного значення податку по декларації за лютий 2009 року. Крім цього, як зазначено в акті перевірки позивачем та був порушений встановлений законодавством порядок бюджетного відшкодування в частині заявлення до бюджетного відшкодування суми податку в періоді, іншому, ніж наступним за періодом, в якому виникло від'ємне значення податку.

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 17 вересня 2010 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року, підпункту 7.7.2 та 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 423644,00 грн. (т. 1 арк. у справи 41).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Бюджетне відшкодування відбувається шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Положеннями підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений підпунктами 7.7.2 та 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, позитивне значення податку звітного податкового періоду складає 100867,00 грн. (рядок 18). Рядком 23.2 податкової декларації визначений залишок від'ємного значення -І податку попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту л поточного звітного (податкового) періоду в сумі 524511,00 грн. Залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті в звітному податковому періоді (рядок 24) складає 423644,00 грн. (524511,00 грн. - 100867,00 грн.). Рядком 25.2. позивач визначив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів в сумі 423 644,00 грн.

Згідно додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, сума залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 декларації) сформовано у лютому 2009 року в сумі 353 572,00 грн., у січні 2010 року - в сумі 70 072,00 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, від'ємне значення податку лютого 2009 року та січня 2010 року увійшло до рядку 23.2. податкової декларації за червень 2010 року та через включення від'ємного значення до рядку 26 декларацій звітних податкових періодів березня -2009 року - травня 2010 року. Включення зазначених сум до складу від'ємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за рядком 26 підтверджено даними додатку № 2 до декларацій звітних періодів березня-травня 2010 року ( т. 4 арк. справи ПО, 92, 80, 68, 56, 43, 31, 19, 7, т. З арк. справи 238, 226, 215, 203, 170, 178).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2009 року, наданої позивачем до податкової інспекції у березні 2009 року (т. 4 арк. справи 116-119) від'ємне значення податку (рядок 18.2. декларації) дорівнює 511 281,00 грн. При цьому, згідно рядку 17 декларації сума податкового кредиту дорівнює 276446,00 грн., сума податкових зобов'язань (рядок 9 декларації) - «-» 234835,00 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року, наданої позивачем до податкової інспекції у березні 2009 року (т. З арк. справи 221-223) від'ємне значення податку (рядок 18.2. декларації) дорівнює 70072,00 грн. При цьому, згідно рядку 17 декларації сума податкового кредиту дорівнює 256996 грн., сума податкових зобов'язань (рядок 9 декларації) - 186924,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна встановлені обов'язкові реквізити податкових накладних.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2009 року) до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму сплаченого податку на додану вартість в сумі 276 446,00 грн. Перелік податкових накладних, на підставі яких сформований податковий кредит лютого 2009 року міститься в реєстрі отриманих податкових накладних (т. 5 арк. справи 62-95). Копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит лютого 2009 року наявні в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 19-208).

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року) до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму сплаченого податку на додану вартість в сумі 256996,00 грн. Перелік податкових накладних, на підставі яких сформований податковий кредит січня 2010 року міститься в реєстрі отриманих податкових накладних (т. 5 арк. справи 22-55).

Суд першої інстанції встановив відповідність зазначених податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів лютого 2009 року та січня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Податковий кредит звітного податкового періоду лютого 2009 року та січня 2010 року був сформований позивачем частково за фактом списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів та частково за фактом придбання товарів. Факт придання товарів, отримання робіт, послуг, підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами, як то видаткові накладні, акти приймання-виконання робіт (послуг) (т. 2 арк. справи 203-248, т. З арк. справи 1-131. т. 5 арк. справи 1-21, 56-57).

В судовому представником податкової інспекції не було надано будь-яких зауважень з приводу формування позивачем податкового кредиту лютого 2009 року та січня 2010 року.

З наданої позивачем декларації за лютий 2009 року, на формування податкових зобов'язань звітного періоду вплинуло здійснення позивачем у звітному податковому періоді коригування суми податкових зобов'язань у зв'язку із поверненням отриманої попередньої оплати постачальникам в сторону зменшення на 542 766,00 грн. (рядок 8 податкової декларації). Із врахуванням суми податку на додану вартість за наслідками здійснення у звітному періоді операцій, що оподатковуються за ставкою 20% в сумі 307931,00 грн., сума зобов'язань лютого 2009 року склала «-» 234835,00 грн. (307931,00 грн. + «-» 542766,00 грн.).

В матеріалах справи наявні копії розрахунків коригувань кількісних та якісних показників до податкових накладних, на підставі яких позивачем було проведено коригування податкових зобов'язань лютого 2009 року в сторону зменшення на 542766,00 грн. (т. 4 арк. справи 139-149, 192). Будь яких зауважень з приводу правомірності відображення в рядку 8 декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року здійсненого коригування представником відповідача в судовому засіданні не надавалося. На підтвердження правомірності здійсненого коригування позивачем були надані податкові накладні, заяви на повернення коштів отриманих у якості передоплати (т.4 арк. справи 150-171, 179-191, 193).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному { відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений пунктом 7.7. статті 7 цього Закону.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Прийняте позивачем рішення про отримання бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів було відображено позивачем в рядку 25.2 декларації за червень 2010 року. Крім цього, до декларації за червень 2010 року позивачем був доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 80) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 15), згідно яких належна до бюджетного відшкодування сума складає 423644,00 грн.

Відповідач посилався на порушення позивачем встановленого законодавством порядку отримання бюджетного відшкодування через незаявлення до відшкодування від'ємного значення податку у періодах наступних за періодами виникнення такого від'ємного значення, тобто у березні 2009 року за лютий 2009 року та лютому 2010 року за січень 2010 року.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону визначені порядок визначення суми бюджетного відшкодування, тобто, умови за дотримання яких платник податків має право на повернення з бюджету коштів. Зазначеними підпунктом пункту 7.7. встановлюються ознаки суми, що підлягає поверненню з державного бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку, проте не визначено будь-яких обов'язків платника податків. Із змісту пункту б підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що право на включення від'ємного значення податку попереднього періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду не залежить від факту заявлення платником податку зазначеної суми до відшкодування у звітному податковому періоді. Згідно затвердженої форми додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість, встановлена форма передбачає можливість прийняття платник податку рішення або по заявлення до відшкодування суми податку, або про включення суми від'ємного значення до рядку 26 декларації звітного податкового періоду.

Сума податку, яка в поточному періоді не підлягає бюджетному відшкодуванню або не була заявлена платником податків до бюджетного відшкодування в наступному за звітним податковому періоді не втрачає статусу "від'ємного значення", а тому може заявлятися до бюджетного відшкодування. Сума залишку від'ємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду згідно наказу Державної податкової адміністрації України від N 166 від ЗО травня 1997 року у редакції наказу Державної податкової адміністрації України N 213 від 15 червня 2005 року, відображається в рядку 23.2 декларації з податку на додану вартість поточного звітного періоду, який прямо впливає на значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість, у межах якого визначається сума бюджетного відшкодування.

З огляду на зазначене, суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань відповідача на обмеження права платника податку на повернення з бюджету суми податку певним періодом заявлення податку до відшкодування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-22887/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року по справі № 2а-22887/10/0570 залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через 5 днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська