Ухвала суду № 15137083, 20.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року справа №2а-27032/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.,

за участю представника позивача Павенко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а- 27032/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва та Головного управління державного казначейства України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1003008 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позов було задоволено.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року у розмірі 577790 грн. та за червень 2009 року у розмірі 425218 грн., у загальному розмірі 1003008 грн.

Відповідач Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва, не погодився з рішеннями суду та подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідачів у судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаних осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32710955, є платником податку на додану вартість.

Як платник податку на додану вартість, позивач подав до податкового органу (першого відповідача) декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 577790 грн.; та за червень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 425218 грн. Загальна сума податку на додану вартість, яку позивач визначив як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1003008 грн., яка й увійшла до складу позовних вимог.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 квітня 2009 року по 31 травня 2009 року. За наслідками перевірки складена довідка № 2550/23-721/30098637. З даної довідки вбачається, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 129255 грн. 04 коп., за червень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 166356 грн. 38 коп. Податковий орган також здійснив у довідці висновок, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 448534 грн. 96 коп., за червень 2009 року в розмірі 258861 грн. 62 коп., що повязано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про надіслання податковим органом запитів на проведення зустрічних перевірок, чи відомостей про результати таких перевірок.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-наявність відємного значення звітного податкового періоду;

-зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку - покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме податкові, видаткові накладні, банківські виписки, рахунки підтверджують фактичну сплату коштів за отриманий товар позивачем постачальникам товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість у складі ціни.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з чим погоджується колегія суддів.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника; крім цього, порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» підприємствами по всьому ланцюгу до кінцевого виробника породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Податковим органом не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність порушень в сфері оподаткування контрагентами позивача.

Порядок перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Натомість, податковий орган утримався від виконання дій, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», тобто надання належним чином оформленого висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу державного казначейства, або відмова у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість , є Закон України № 168 «Про податок на додану вартість», норми якого не ставлять в залежність право позивача на бюджетне відшкодування від проведення зустрічних перевірок податкового обліку ( стану) контрагентів позивача. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт в залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а- 27032/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі № 2а- 27032/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 22 квітня 2011 року.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді: Г.М.Міронова

А.А.Блохін