Постанова № 15136813, 20.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року справа №2а-25407/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А.

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Іванченко О.В.

за участю:

представника позивача: Кошуба В.О.

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року по справі № 2а-25407/10/0570 за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області про скасування припису від 17.09.2010 року № 000072,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області про скасування припису від 17.09.2010 року № 000072.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року по справі № 2а-25407/10/0570 позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк до Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області про скасування припису від 17.09.2010 року № 000072 задоволено, а саме:

скасовано припис Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області від 17.09.2010 року № 000072.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.09.2007 року, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, включено до СДРІІОУ за №00191678.

КІІ «Компанія «Вода Донбасу» має відокремлений підрозділ без права юридичної особи Єнакієвське регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», що діє на підставі Положення № 8, затвердженого наказом генерального директора КП «Компанія «Вода Донбасу» від 30.01.2009 № 17. Позивач діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28 серпня 2007 року № 98р.

Згідно пунктом 1.1 Статуту Комунальне Підприємство «Компанія «Вода Донбасу» створене відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 року № 4/24-557 із змінами, внесеними рішенням від 23.03.2007 року № 5/8-181, ніляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет».

Відповіддю до Статуту позивача, КП «Компанія Вода Донбасу» є правонаступником ДВІ! «Укрпромводчормет», у тому числі за всіма отриманими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на КП «Компанія Вода Донбасу».

Відповідач здійснює свою діяльність на підставі Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, яке затверджено 17 червня 2008 року наказом № 123 Держкомзему України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 року за № 626/15317.

Відповідно до п. 1 зазначеного Положення, управління (відділ) Держкомзему в районі є територіальним органом Держкомзему і підзвітне та підконтрольне відповідно Головному управлінню Держкомзему в Донецькій області та Держкомзему.

Відповідно до п. 11 Положення управління (відділ) є юридичною особою.

17 вересня 2010 року відповідачем було проведено планову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства Єнакіївським регіональним виробничим управлінням КП «Компанія «Вода Донбасу», за результатами чого було складено акт від 17 вересня 2010 року, яким встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею І1-ДН № 009405 та рішення Виконкому Єнакіївської ради народних депутатів від 16.11.1994 року № 422 земельна ділянка площею 2,04 га па території Єнакіївської міської ради надана у користування Єнакіївському рай управлінню ДВП «Укрпромводчормет» та на момент перевірки встановлено, що вищезазначені об'єкти знаходяться на балансі Єнакіївського регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу», однак правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, чим порушено ст. 125, 126.

У зазначеному акті йдеться про те, що позивачем порушено ст. 125,126, але при цьому не зазначено, якого саме нормативного акту.

На підставі акту перевірки відповідачем складено припис № 000072 від 17 вересня 2010 року, яким приписано позивачу усунути порушення дотримання вимог земельного законодавства щодо отримання правовстановлюючих документів.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 № 43, зареєстрованої Мін'юстом 04.06.99 за № 354/3647 (Далі - Інструкція), право власності па землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 грудня і 994 року серії ІІ-ДН Єнакіївському районному управлінню ДВО «Укрлромводчермет» надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,04 га для розміщення резервуарів колонії ім. Фрунзе та Ватутинської насосної станції, відповідно до рішення виконкому Єнакіївської ради народних депутатів від 16 листопада 1994 року № 422.

Згідно із статтею 9 Закону України № 963-ІУ державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що планові перевірки проводяться у відповідності до квартальних планів робіт, затверджених керівником Держземінспекції або її територіальних органів. Інспекційний орган Держкомзему не пізніше десяти днів до початку проведення перевірки надсилає письмово (з повідомленням) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичній чи фізичній особі, яких планується перевірити, повідомлення про проведення перевірки. У повідомленні зазначаються дата початку проведення перевірки, перелік документів, які необхідно надати інспекційному органу Держкомзему до початку проведення перевірки, та визначається порядок їх надання.

Згідно з п. 4.Г. Порядку № 312 державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Згідно із пунктом 5.1 Порядку № 312, державний інспектор при проведенні всіх видів перевірок складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. В акті державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта: посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки: посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються: місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені (п. 5.4. Порядку).

Пунктом 6.2 Порядку № 312 визначено, що з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

З листа Державного комітету України із земельних ресурсів, який 11.11.2010 був отриманий Головним управлінням Держкомзему у Донецькій області за вх. № 17 випливає, що «існуючі державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, видані до перетворення (реорганізації) юридичних осіб (банки) є дійсними до прийняття рішення відповідною сільською, селищною, міською радою про передачу земельної ділянки в оренду га укладення договору оренди землі».

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою КМ України від 19.03.2008 року № 224. Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань подає в установленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин.

Вказаний вище лист Держкомзему носить обов'язковий характер для відповідача як для нижчестоящої установи.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1, 2 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України, зокрема надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. З с. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що порушенням законодавства з боку позивача є відсутність в нього державного акту на право користування землею КП «Компанія «Вода Донбасу», тобто земельна ділянка безпідставно використовується КП «Компанія «Вода Донбасу».

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу у попередній редакції, закріплено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

У межах спірних відносин, відповідач вимагає повторного оформлення КП «Компанією «Вода Донбасу» права користування землею, що не врегульовано діючим законодавством. Саме відсутність відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення переоформлення права користування стало підставою для визнання неконституційним пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені випадки, коли припиняється право постійного користування землею, серед яких відсутня реорганізація підприємства.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави вважати, що КП «Компанія «Вода Донбасу» неправомірно використовує земельну ділянку.

На спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості (що підтверджується документами ідо долучені до матеріалів справи), і тому відповідно до приписів статей 120 та 377 Цивільного кодексу України до КП «Компанія «Вода Донбасу» перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розміщені ці об'єкти нерухомості.

Суд першої інстанції вважав, що його висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 грудня 2010 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, але допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач звернувся з позовом про захист наявного у нього права користування земельною ділянкою, яка знаходиться під обєктом нерухомості, який передано йому як новоствореній особі, вважаючи що таке право у нього виникло на підставі приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За змістом частини 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З правового аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 116, 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду землі" громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За приписами частин 3, 5 статті 126 цього ж Кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Тобто, право на одержання у користування земельної ділянки підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме, перш за все, - на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Суд пеоршої інстанції встановив, що позивачем не надано державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою чи договору оренди цієї ділянки.

Відсутнє і рішення власника земельної ділянки - Єнакіївської міської ради про укладання цивільно-правової угоди з позивачем, у тому числі договору оренди.

Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про скасування припису не підлягають задоволенню через відсутність набутого позивачем права користування земельною ділянкою, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року по справі № 2а-25407/10/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року по справі № 2а-25407/10/0570 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Відділу Держкомзему у м. Єнакієве Донецької області про скасування припису від 17.09.2010 року № 000072 - відмовити.

Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 21 квітня 2011 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська