Ухвала суду № 15136799, 20.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року справа №2а-1349/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

за відсутності представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача не з'явились

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 03.03.2011 року

у справі № 2а-1349/11/1270

за позовом Державного підприємства “Луганськвугілля”

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Луганськвугілля” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі № 2а-1349/11/1270 (суддя Кравцова Н.В.) позовна заява задоволена у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем визначене в платіжних дорученнях призначення платежу, змінюючи напрямок таких платежів, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Законами України та Конституцією.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наполягає на тому, що чинним законодавством, зокрема, п. 7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковому органу надане право змінювати призначення платежу, визначеному платником, та зараховувати кошти в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

Представники осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Державнм підприємством “Луганськвугілля” платіжними дорученнями № 1429-КН від 06.10.10; № 1227-КН від 06.09.10; № 104-БН від 26.02.10 було в повному обсязі перераховано суму ПДВ та податку на землю: за січень 2010 року 1193365,18 грн.; за серпень 2010 року 5201,78 грн.; за вересень 2010 року 5201,78 грн.

Позивачем було перераховано узгоджену суму податкового зобовязання із визначенням призначення платежу, а саме:

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1618-КН від 05 листопада 2010 року, спрямована на погашення податку за землю за жовтень 2010 року у розмірі 10403,56 грн.;

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1727-К від 23 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 61700,00 грн.;

сума, сплачена за платіжним дорученням № 642-У від 23 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно ухвали суду № 2а-2941/10/1270 від 23.04.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 100000,00 грн.;

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1728-КН від 24 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 33199,00 грн.;

сума, сплачена за платіжним дорученням № 644-У від 24 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 20 000,00 грн.;

сума, сплачена за платіжним дорученням № 645-УН від 24 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 50 000,00 грн.;

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1765-К від 26 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно ухвали суду № 2а-2941/10/1270 від 23.04.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 24 184,00 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було змінено призначення платежів підприємства шляхом погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань.

Відповідачем на підставі акту № 3/08-2/32473323 від 06.01.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки позивача, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобовязань за період з 03.03.2010р. по 26.11.2010р. № 3/08-2/32473323 від 06.01.2011 винесені податкові повідомлення рішення № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, оскільки вважає, що п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковому органу надане право змінювати призначення платежу та направляти суми сплачених податкових зобовязань за конкретний податковий період в рахунок погашення несплаченого податкового боргу за попередні податкові періоди.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України затверджена Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції стосовно субєктів господарювання, у тому числі, щодо повноти та своєчасності надходжень платежів до бюджету.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що змінюючи напрямок платежу, визначеному платником податку в платіжному документі, податкова інспекція діяла з перевищенням повноважень та не у спосіб, встановлений Законом, з наступних підстав.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що обовязковою істотною умовою для застосування фінансових санкцій на підставі цієї норми Закону є несплата платником податків у встановлені строки узгодженого податкового зобовязання, при цьому розмір фінансових санкцій визначається з суми погашеного податкового боргу.

Згідно п. 7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податків у платіжному документі, зараховувати платежі в рахунок погашення податкового боргу та не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань або податкового боргу на підставі договору про реструктуризацію та Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Оскільки Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Інструкцією затвердженою Наказом Головної Державної податкової інспекції України 18.07.2005 року № 276, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях, платників податків, відповідач неправомірно вважає, що суми податкових зобов'язань, зазначені у деклараціях, сплачені з порушенням граничних строків.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність вищевказаних дій в розумінні пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, ст. 1, 4, 5, 7, 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Луганськвугілля” на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі № 2а-1349/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі № 2а-1349/11/1270 за позовом Державного підприємства “Луганськвугілля” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011 року залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська