Ухвала суду № 15136200, 23.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-5817/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.

За участю:

представника позивача Антонець Л.С.

Представника відповідача Чекунової Т.К.

Представника прокуратури м.Луганська

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловськуна постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-5817/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду позов товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» до державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000332342/0, та податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2010 року №0000332342/1 прийняте Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, яким визначено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 200333 грн. та штрафні санкції 137350грн.90 коп., а всього 337 683,90грн.

Визнане протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000082344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000082344/1 прийняте Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, яким зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000092344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересні 2010 року № 0000092344/1 прийняте Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області, яким донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 900грн. та штрафні санкції у сумі 450грн., а всього 1350грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог, прийняв рішення про визнання податкових повідомлень протиправними замість визначених позовних вимог про визнання їх нечинними. Також зазначили, що в ході перевірок було встановлено, що ТОВ "Східна вугільна компанія" в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» задекларувало валові витрати, які не мали відношення до господарської діяльності, направленої на отримання доходу, що не відповідає дійсності та вимогам податкового законодавства. Крім того, підприємство у порушення вимог Закону України «Про податок на прибуток» віднесло до податкового кредиту суми, які не повязані із господарською діяльністю та зменшило податкові зобовязання по ПДВ за результатами взаємовідносин із контрагентами по господарським договорам, які не можуть бути віднесені до господарської діяльності. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Східної митниці, прокурор підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги. Вказала, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності, виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.11.2003 за № 1266 105 0001 002691 (т.1,а.с.124), перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Свердловську як платник податків.

ДПІ в м.Свердловську була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, за результатами якої відповідачем був складений акт № 370/23/32727602 від 06.04.2010 (т.1,а.с.30-114).

Відповідно акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

- заниження податку на прибуток у сумі 349 410,00 грн.;

- завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на суму 5 461 988,00 грн.;

- завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, на суму 650 063,00 грн.;

- завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 129 717,00 грн.;

- порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 151,50 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем була подана скарга від 28.04.2010 (т.1,а.с.20), але у своєму рішенні №10360/23-20 від 22.06.2010 року відповідач дійшов висновків щодо обґрунтованості результатів перевірок та про відсутність підстав для задоволення заперечень позивача (а.1,а.с.16-19).

На підставі акту перевірки відповідачем складені податкові повідомлення - рішення від 19.04.2010 №0000332342/0 та від 22.06.2010 №0000332342/1 про сплату податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 337 683,90 грн. (т.1,а.с.14,15); від 19.04.2010 №0000332342/0 про сплату податку з доходів найманих працівників у розмірі 454,50 грн. (т.1,а.с.180).

У період з 24.06.10 по 08.07.10 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602 у якому зазначені наступні порушення :

- у квітні 2010 року завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 200 423грн:

- завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за квітень 2010 року у сумі 944312грн.;

- завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за квітень 2010 року на загальну суму 93588грн. (рядок 22.2 декларації з ПДВ за квітень 2010 року зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) ;

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому 2010 року в сумі 900грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200 423,00 грн.; від 28.07.2010 №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 900,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн.

02.08.2010 відповідачем була видана перша вимога №1/153 про сплату узгодженого податкового зобовязання у розмірі 337 515,65 грн., з яких податок на прибуток 137 350,90 грн., податок з доходів найманих працівників 454,50 грн. (т.1,а.с.149).

Основним доводом відповідача щодо винесення спірних податкових повідомлень-рішень було встановлення відсутності господарської діяльності, тобто процесу виробництва продукції за основним видом діяльності - добування та збагачення камяного вугілля - , який здійснюється з використанням певних ресурсів : сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо на підприємстві «Східна вугільна компанія» і, як наслідок, відсутності придбання товарів, робіт та послуг, повязаних з виробництвом та випуском продукції.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено поняття термінів, а саме господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.5.4.5 п.5.4 ст.5 Закону до валових витрат також включаються будь-які витрати платника податку, повязані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ДПІ в місті Свердловську було донараховано позивачу ТОВ Східна вугільна компанія» 200 333грн податку на прибуток, та штрафних санкцій 137 350грн.90коп. виходячи із того, що відповідач не погодився із рішенням позивача про віднесення до валових витрат, повязаних із ремонтом, реконструкцією та утриманням шахти ім. Володарського. Сам факт наявності таких витрат відповідач не спростовує, але вважає, що оскільки господарська діяльність з основного виду діяльності по видобутку та збагаченню вугілля не ведеться, то всі витрати по ремонту повинні бути віднесені до витрат майбутніх періодів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу Міністерства вугільної промисловості № 338 від 19.06.08, в якому надано поняття витрат майбутніх періодів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996 сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР в якій зазначено, що для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином із системного аналізу зазначеного законодавства вбачається, що податковий облік та звітність відрізняється від бухгалтерського обліку та звітності за своєю суттю та правилами здійснення. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить поняття «втрати майбутніх періодів», а навпаки чітко визначає періоди віднесення валових витрат підприємства.

У зазначеному випадку при наданні податкової звітності до ДПІ у місті Свердловську позивач правомірно скористувався правилами, закріпленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відніс до валових витрат витрати підприємства по першій із подій, тобто по даті списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із статуту підприємства основним видом його діяльності є добування та збагачення камяного вугілля (а.с.117 т.1).

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами видобування вугілля на теперішній час не здійснюється у звязку із реконструкцією та ремонтом шахти, але господарська діяльність по підготовці шахти до використання її за основним призначенням ведеться.

Так, з метою отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності по видобуванню камяного вугілля ТОВ «СВК» здійснювало господарську діяльність, а саме: в 2007р. на підставі договору № 1/13-07 від 11 червня 2007р., укладеного між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ «СВК», був отриманий Спеціальний дозвіл на користування надрами. В 2008р. була укладена «Угода про умови користування надрами» від 17 липня 2008р. між Міністерством охорони навколишнього середовища України та ТОВ «СВК», та отримано АКТ про надання гірничого відводу від 15 грудня 2008р. В 2009р. був укладений Договір оренди державного майна» № 003207/09 від 27 травня 2009р., після чого почалась робота по реалізації інвестиційного проекту створення шахти та видобутку запасів вугілля.

Як пояснив представник позивача, на теперішній час ділянка головного ствола і уклони затоплені водою. Для прийняття в експлуатацію стовбурів передбачається відкачка води і відновлення затоплених виробок відповідно до вимог ТБ. Для виконання робіт, повязаних з відкачкою води, інститутом ДВАТ «Луганскдіпрошахт» розроблений розрахунок відкачки води із затопленої частки шахти. В 2009р. проводились роботи з відкачки води (водовідведення).

Позивачем надано суду докази щодо здійснення витрат, повязаних із господарською діяльністю у період з 01.04.07 по 31.12.09 у сумі 20 174 038грн. у тому числі у сумі 6 781 365грн., яка відповідно до акту перевірки, значиться як завищення задекларованих валових витрат. Суд погоджується із тим, що витрати по утриманню майна, а саме придбання вугілля, палива, матеріалів, МШП, електроенергії, оренди майна, відкачки води та інш. повинні бути віднесені до валових витрат підприємства. Факт сплати коштів за придбані товари, роботи та послуги підтверджується платіжними документами, актами здачі-приймання.

Спору щодо фактичного отримання товарів та послуг та правильності розрахунку валових витрат між сторонами немає.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Суд першої інстанції правильно вважав доведеним позивачем той факт, що діяльність ТОВ «Східна вугільна компанія» у перевіряємий період з 01.04.07 по 31.12.09 була повязана із господарською діяльністю відповідно до основного виду видобутку та збагачення вугілля , а також з тим, що валові витрати підприємства були валовими витратами виробництва у розумінні статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з тим що він не погодився з посиланням відповідача на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та на п.7 розділу «Визнання витрат» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19.01.1999р. № 27/4248 із змінами та доповненнями, у якому зазначено, що витратами визнаються витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, та твердженням відповідача, що оскільки підприємство за період з 01.01.08р. по 31.12.09р. не задекларувало доходів у декларації з податку на прибуток, тому не має прав на валові витрати. Такий довід відповідача не має ніяких законних підстав, оскільки бухгалтерський облік ведеться з дотриманням нормативних актів, регулюючих бухгалтерський, облік в Україні, а у зазначеному випадку повинно застосовуватись податкове законодавство, зокрема Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств», де не ставиться віднесення витрат підприємства у звітному податковому періоді у залежність від отримання прибутку у цьому ж періоді. Крім того, ч. 2 п. 7 цього ж Положення (стандарту) бухгалтерського обліку передбачає, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем ДПІ у місті Свердловську неправомірно визнано завищення валових витрат за період з 01.04.07р. по 31.12.09р. та визначено до сплати податок на прибуток в сумі 200333,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000332342/0, та від 22 червня 2010 року №0000332342/1 якими визначено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 200333 грн. та штрафні санкції 137350грн.90 коп., а всього 337 683,90грн. повинні бути скасовані.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2010 року № 0000082344/0, та від 29 вересня 2010 року № 0000082344/1 якими зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до Свідоцтва № 100207791 ТОВ «Східна вугільна компанія» зареєстровано як платник податку на додану вартість 24.03.2009 року.

У період з 24.06.2010 року по 08.07.2010 року відповідачем ДПІ у місті Свердловську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602, у якому визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 200 423грн. та на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у зазначеному вище розмірі.

Як вбачається із акту перевірки та наданих заперечень відповідач визначив, що підприємство порушило пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме було зараховано до складу податкового кредиту та відображено у деклараціях з податку на додану вартість суму сплаченого (нарахованого) постачальникам (виконавця) податку на додану вартість за товари, роботі (послуги), які в перевіреному періоді, на думку відповідача, не використовувались у господарської діяльності підприємства.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з поданою ТОВ «Східна вугільна компанія» до ДПІ у м. Свердловську податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року ( вх.. від 19.05.2010 № 9001838076) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 200 423грн.

Відповідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 1 144 735грн.; частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 200 423грн., сума, що підлягає відшкодуванню, становить 200 423грн. Залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли у звітних періодах з квітня 2009року по березень 2010 року.

Як вбачається із податкової декларації за квітень 2010 року позивачем у рядку 25.2 задекларовано до відшкодування ПДВ у сумі 200 423грн.

Встановлено, що позивач у зазначеному періоді здійснював операції з придбання на митній території України вугілля, товарно-матеріальних цінностей, електроенергії, проектно-вишукувальних робіт, послуг по ремонту основних засобів, послуг по оперативно- техничному обслуговуванню розподільчих мереж та передавання електроенергії, послуг з оренди та інше, що віднесено відповідачем до витрат майбутніх періодів.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав матеріальні цінності, які призначалися для їх використання у господарській діяльності, а тому висновок відповідача про порушення пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим та не відповідає дійсності.

Право позивача на нарахування податкового кредиту у сумі 200 423грн. підтверджується декларацією за квітень 2010 року, податковими накладними та прибутковими накладними. Як пояснив представник позивача у декларації за квітень 2010 року у рядку 25.2 був відображений податковий кредит після отримання права на відшкодування ПДВ, тобто після спливу 12 місяців з дня реєстрації платника ПДВ.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для включення в податковий кредит є податкова накладна. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Під час перевірки позивачем були надані податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду, відображений в декларації з ПДВ за квітень 2010року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що висновок відповідача про завищення податкового кредиту позивачем у сумі 200 423грн. є хибним та таким, що не відповідає дійсності, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000082344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року № 0000082344/1 якими зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423грн. таким, що підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2010 року № 0000092344/0, та від 29 вересні 2010 року № 0000092344/1, якими донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 900грн. та штрафні санкції у сумі 450грн., а всього 1350грн., колегія суддів виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 15 липня 2010 року № 872/23/32727602, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Східна вугільна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.06.2009 року по 31.03.2010 року.

Відповідно до зазначеного акту було встановлено порушення абз. 1 п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» №167/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме ТОВ «СВК» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому 2010 р. в сумі 900 грн.

Згідно до абзацу 1 п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із пояснень представника відповідача та акту перевірки, донарахування податку на додану вартість було проведено у звязку із тим, що, на думку відповідача ДПІ у місті Свердловську, позивач не здійснював господарську діяльність у перевіряє мий період у відповідності до основного виду діяльності видобутку та збагачення вугілля, придбані ТОВ «СВК» товари та послуги за лютий 2010 року не використовувались у господарській діяльності підприємства, направленій на отримання доходу.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність передбачає також процес підготовки, організації до початку виробничого процесу, утримання допоміжних підрозділів, здійснення усіх необхідних заходів для дотримання природоохоронного законодавства та інших законів України, що відповідає вимогам п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно вважав доведеним той факт, що позивачем ТОВ «СВК» проводились заходи відповідно по реалізації інвестиційного проекту по відновленню шахти ім. В.Володарського та підготовці, організації виробництва. Всі витрати були понесені безпосередньо для того, щоб підприємство мало можливість виготовляти продукцію, видобувати вугілля та отримувати доходи.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача пояснював, що підприємством була проведена реалізація металобрухту, який виник внаслідок ремонту устаткування. Оскільки податковий кредит перевищував зобовязання, то при реалізації металобрухту було зменшено податкове зобовязання на суму 900грн.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами в термін перевірки позивачем були надані податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду та податкові зобовязання з ПДВ які підлягають сплаті у лютому 2010 року.

При таких обставин суд першої інстанції вважав, що висновок відповідача про заниження податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2010 року у сумі 900грн. є хибним та таким, що не відповідає дійсності, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000092344/0, та податкове повідомлення-рішення від 29 вересні 2010 року № 0000092344/1, якими донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 900грн. та штрафні санкції у сумі 450грн., такими, що підлягали скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Розглядаючи вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000731742/0 та від 22 червня 2010 року № 0000731742/1 про сплату 454грн.50коп., з яких 151грн.50коп. сума податкового зобовязання за основним платежем з податку з доходів найманих працівників та 303грн. штрафні санкції, застосованих за порушення пп.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині нарахування суми податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 147грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 303грн. колегія приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи зазначені податкові повідомлення-рішення були застосовані до позивача на підставі акту перевірки від 06.04.10 року № 370/23/32727602 за те, що не було оподатковано дохід, отриманий платниками податку від їх працедавця, як додаткове благо у випадку оплати за проживання у готелі та добові , та не сплачено до бюджету 151грн.50коп. З нарахуванням податкового зобовязання у сумі 147грн. за оплату проживання у готелі позивач не згоден.

З донарахуванням податку з фізичних осіб у сумі 4грн.50коп. позивач згоден, оскільки зазначений податок був донарахований із суми добових, сплачених робітнику при відрядженні.

Відповідно до п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно до п.19.2 «а» ст. 19 зазначеного Закону особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

В загальних положеннях Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 за № 218/2658 зазначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, обєднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Підприємство, що відряджає працівник, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою, згідно з додатком 1 до цієї інструкції.

Згідно п. 1.3 розділу І зазначеної Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються у кожному пункті.

Як встановлено в судовому засіданні працівник ТОВ «Східна вугільна компанія» ОСОБА_4 отримав відшкодування вартості витрат на проживання у готелі у сумі 980грн. без підтвердження факту відрядження посвідченням про відрядження, тобто фактичний час перебування у відрядженні не визначався за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Таким чином на порушення п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 та п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не був нарахований та перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 147грн.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав правомірним висновок відповідача щодо донарахування позивачу зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 454грн.50коп., та штрафних санкцій у розмірі 303 грн., а вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000731742/0 та від 22 червня 2010 року № 0000731742/1 не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про зобовязання відповідача відобразити у картці особового рахунку по податку на додану вартість ТОВ «Східна вугільна компанія» наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з податку на додану вартість в розмірі 944 312грн.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 28 березня 2011 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-5817/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-5817/10/1270 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко