Ухвала суду № 15136275, 01.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року справа №2а/0570/1237/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 31.12.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта Алмазна» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2010 року № 0005341540/0, № 0005351540/0, № 0005361540/0, № 0005371540/0, № 0005381540/0, № 0005391540/0, зазначивши в обґрунтування позову, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем із порушенням п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» через те, що застосування до них штрафних санкцій, передбачених цієї статтею, стало наслідком зміни посадовими особами Добропільської обєднаної ДПІ визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях на сплату податкових зобовязань, право на зміну якого в податкового органу відсутнє.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнані недійсними податкові повідомлення рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 29 грудня 2010 року, а саме: № 0005341540/0 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з плати за користування надрами в сумі 7000,00 грн.; № 0005351540/0 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України в сумі 409,82 грн., та № 0005361540/0 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 64 124,61 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно розтлумачено закон, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак, до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і вбачається з матеріалів справи, що Державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32186934, як платник податків обліковується в Добропільській обєднаній державній податкові інспекції. Шахта «Алмазна» є відокремленим підрозділом позивача без статусу юридичної особи.

27 грудня 2010 року податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку з питання порушення Державним підприємством «Добропіллявугілля» граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань зі сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету України, збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища, із земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом «Шахта Алмазна» Державного підприємства «Добропіллявугілля» за період з 01 квітня 2010 року по 01 грудня 2010 року. За наслідками проведення перевірки складений Акт № 1440/15-1/2631903 від 27 грудня 2010 року, яким встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобовязань.

На підставі викладених в Акті перевірки висновків та підпункту 17.1. 7 пункту 17.1. статі 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010р.: № 0005341540/0 із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 7000,00 грн. в розмірі 10% в сумі 700,0 грн; № 0005351540/0 із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету України в сумі 4 098,22 грн. в розмірі 10% в сумі 409,82 грн.; № 0005361540/0 із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету України в сумі 128 249,13 грн. у розмірі 50% в сумі 64 124,61 грн.; № 0005371540/0 із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати земельного податку в сумі 13413,43 грн. у розмірі 10% в сумі 1 341, 34 грн.; № 0005381540/0 із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати земельного податку в сумі 26826,86 грн. у розмірі 20% в сумі 5 365,38 грн.; № 0005391540/0 із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання зі сплати земельного податку в сумі 5 207,61 грн. у розмірі 50% в сумі 2603,81 грн.

Відповідно до п.п. 5.3.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з приводу того, що нарахування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст.. 17 Закону №2181 стало наслідком неврахування податковою інспекцією визначеного позивачем призначення платежу, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Відповідно до п.п. 2.4 п. 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 05 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта Алмазна» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

О.П.Лях