Ухвала суду № 15135848, 31.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2011 р.справа № 2а-7803/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року по справі № 2а-7803/10/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А.М.Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А.М.Кузьміна»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000290801/0 від 19.03.2010 року, №0000290801/1 від 14.05.2010 року, №0000290801/2 від 21.07.2010р., №0000290801/3 від 24.09.2010р., яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування у сумі 956813,00грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що підприємством сформовано податковий кредит відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а висновки перевіряючи осіб щодо нікчемності угод, які укладено позивачем з ТОВ «Інтер Мет Плюс»та ТОВ «Форвіст Пром», відносно яких прийнято рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ, є необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року позовні вимоги ВАТ «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000290801/0 від 19.03.2010 року, №0000290801/1 від 14.05.2010 року, №0000290801/2 від 21.07.2010р., №0000290801/3 від 24.09.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 956813 грн. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення відємного значення за рахунок якого у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись з постановою суду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтер Мет Плюс»та ТОВ «Форвіст Пром», реєстрація яких, як платників ПДВ, була анульована. Крім цього, підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які були укладені в порушення п.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 ЦК України, їх зміст суперечить, зокрема, інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання наслідків.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.. А.М.Кузьміна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося з 01.12.2009р. по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №127/08-01/00186536.

В зазначеному акті зроблено висновок про порушення позивачем п.1.3, п.1.8, ст.1, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 3.0.06.05р. №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р., а саме:

- завищення суми податкового кредиту та відємного значення по господарських операціях з придбання металобрухту від ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром»за грудень 2009 року на загальну суму 956813,00 грн.;

- завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на загальну суму 956813,00 грн. по господарських операціях з придбання металобрухту від ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром»;

Позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягала в наступному.

1. Відповідно до вимог п.1.3., п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично сплачено до бюджету. Тобто, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету його контрагентами.

2. Відносно постачальників позивача - ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром»прийнято рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ. Так, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтер Мет Плюс»анульовано 23.12.2009 року, про що складений акт №202 від 23.12.2009 року; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Форсвіт Пром»анульовано 23.12.2009 року, про що складений акт №204.

3. Угоди, які укладено між позивачем та ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром»суперечать інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання наслідків, а направлені на отримання бюджетного відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, у звязку з чим вказані угоди є нікчемними.

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010р. №000029080/0, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 956813,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення та податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000290801/1 від 14.05.2010 року, №0000290801/2 від 21.07.2010р., №0000290801/3 від 24.09.2010р.,

Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення відємного значення за рахунок якого, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, повязаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість ”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними та підстави для бюджетного відшкодування.

Встановлені обставини справи, які узгоджуються з Актом перевірки від 15.03.2010р. (т.1 а.с.39), свідчать про те, що між ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім..А.М. Кузьміна»(Покупець) та ТОВ «Форвіст-Пром»(Постачальник) 25.06.2009р. укладено договір №11090819, відповідно до умов якого Постачальник продає, а Покупець приймає та оплачує лом та відходи чорних металів, вказаних у специфікаціях. Поставка брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Ціна, кількість та вартість товару визначається у специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Крім цього, між ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім..А.М. Кузьміна» (Покупець) та ТОВ «Інтер Мет Плюс»(Постачальник) 01.01.2009р. укладено договір №11086038, відповідно до умов якого Постачальник продає, Покупець приймає та оплачує лом та відходи чорних металів, вказаних у специфікаціях. Поставка брухту здійснюється щомісячно узгодженими партіями. Ціна, кількість та вартість товару визначаються у специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Про факт реального виконання умов договорів свідчать належним чином оформлені первинні документи, а саме рахунки-фактури, податкові накладні, акти приймання, копії яких долучені до матеріалів справи (том 2-3).

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку, які свідчать як про факт розрахунків між сторонами за поставлений товар, так і про сплату сум ПДВ у вартості поставленого товару (т.4 а.с.44-124).

Актом перевірки не заперечується, що: позивач має в наявності оригінали документів на придбання металобрухту у вказаних постачальників, які мають статус первинних документів; у рахунках-фактурах вказані номери автотранспортних засобів, що здійснювали доставку металобрухту; розрахунки за одержаний металобрухт, у тому числі й за його перевезення, проведені своєчасно і в повному обсязі; факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать саме про реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром»та фактичне виконання сторонами умов Договорів поставки металобрухту.

За вказаними господарськими операціями, позивачем у грудні 2009 року включено сплачені суми ПДВ до податкового кредиту у сумі 956813,45грн., що вплинуло на визначення відємного (позитивного) значення у січні 2010 року.

Одним із доводів відповідача є те, що бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично сплачено до бюджету. Тобто, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету його постачальниками та контрагентами постачальників по ланцюгу.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками у разі фактичного здійснення господарської операції не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на бюджетне відшкодування не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (послуг).

Безпідставними колегія суддів вважає і доводи ДПІ про відсутність у позивача підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачено на підставі податкових накладних, що виписані від імені осіб, реєстрація яких, як платників ПДВ, анульована.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтер Мет Плюс»анульовано 23.12.2009 року, про що складений акт №202 від 23.12.2009 року; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Форсвіт Пром»анульовано 23.12.2009 року, про що складений акт №204. Тобто, на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем у 2009 році, ТОВ «Інтер Мет Плюс»та ТОВ «Форсвіт Пром»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а відтак могли видавати податкові накладні, на підставі яких, сплачені суми ПДВ, було віднесено позивачем до податкового кредиту. Факт реєстрації ТОВ «Інтер Мет Плюс», ТОВ «Форсвіт Пром»платниками ПДВ, на час здійснення спірних господарських операцій, відповідачем не заперечувався.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкова накладна має бути видана платником податку, якими у спірному випадку є ТОВ «Інтер Мет Плюс»та ТОВ «Форсвіт Пром».

Таким чином, отримавши від ТОВ «Інтер Мет Плюс»та ТОВ «Форсвіт Пром»податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товарів, до складу податкового кредиту.

Не погоджується колегія суддів з доводами податкового органу щодо нікчемності угод, які укладено між позивачем та ТОВ «Інтер Мет Плюс» і ТОВ «Форсвіт Пром». .

Встановлені обставини справи свідчать про те, що основними видами діяльності позивача є виробництво чавуну, сталі та феросплавів; оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами.

Отже, укладена угода відповідала виду господарської діяльності, яку здійснює позивач.

ТОВ «Інтер Мет Плюс»та ТОВ «Форсвіт Пром» - постачальники за угодою, мали Ліцензію на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, що також відповідає господарській діяльності цих підприємств.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обовязковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, тобто угоди яка порушує публічний порядок.

За таких обставин, проаналізувавши суть спірних правовідносин та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у звязку з чим підстав для його скасування не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року по справі № 2а-7803/10/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 05.04.2011р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська