Ухвала суду № 15135835, 24.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2011 р.справа № 2а-7315/09/1170 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі №2а-7315/09/1170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубспецсталь» до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубспецсталь»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення –рішення №000822310/0 від 03.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 328018,50грн., №000812310/0 від 03.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 410022 грн. Крім цього просив стягнути з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3,40 грн. сплаченого судового збору та 22141,22 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що податковим органом необґрунтовано, без достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». Податковий кредит та валові витрати підприємства сформовані відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме скасоване податкове повідомлення –рішення №000822310/0 від 03.08.2007 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Трубспецсталь»визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 328018,50 грн.; скасоване податкове повідомлення –рішення №0000812310/0 від 03.08.2007 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Трубспецсталь»визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 410022 грн. В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що податковим органом проведено перевірку з порушенням вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у зв’язку з чим акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень про донарахування податкових зобов’язань, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі. Крім цього, суд вказав на правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано того, що до складу податкового кредиту позивач відносив суми ПДВ на підставі податкових накладних, які виписані особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість. В якості порушень при формуванні валових витрат відповідач посилався на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сема Ландтехнік Україна».

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 30.07.2009 по 31.07.2009 року працівниками Олександрійської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Трубспецсталь»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сема Ландтехнік Україна».

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трубспецсталь»складено акт №26423-10-32412449 від 31.07.2009 року, в якому зроблено висновки про порушення позивачем:

-          п.3, п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2007 рік на 273348грн., в результаті завищення валових витрат на загальну суму 1093393грн. за рахунок проведення безтоварних операцій з контрагентом ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»;

-          пп..7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.7.3.1 п.7.3, пп..7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 218679,0грн., в результаті включення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що виписані не платником ПДВ, а саме: з контрагентом ТОВ «Сема Ландтехнік Україна», свідоцтво платника якого анульоване в липні 2007р. та яке не звітує з ІІ кварталу 2006 року.

Тобто, позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягає в тому, що до складу податкового кредиту позивачем неправомірно віднесено суми ПДВ по податковим накладним, які виписані від імені особи, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість; завищення валових витрат підприємства мало місце в результаті проведення безтоварних операцій з контрагентом ТОВ «Сема Ландтехнік Україна».

За результати проведеної перевірки та на підставі складеного акту, Олександрійською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2009 року №00812310/0 про донарахування податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток на загальну суму 410022,00грн., з яких 273348,00грн. за основним платежем та 136674,00грн. –штрафні (фінансові) санкції; від 03.08.2009 року № 000822310/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 328018,50грн., з яких 218679,00 грн. за основним платежем та 109339,50грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість оскаржених рішень відповідача про визначення податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом проведено перевірку позивача не у спосіб, що передбачений Законом України «Про державну податкову службу в Україні», у зв’язку з чим акт перевірки, який складено за наслідками такої перевірки та на підставі якого прийнятті спірні податкові повідомлення-рішення, не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у справі. Крім цього, суд вказав на правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат підприємства та не доведеність відповідачем факту безтоварних операцій між позивачем та ТОВ «Сема Ландтехнік Україна».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що підстави для здійснення податкового контролю, шляхом проведення перевірок, спосіб у який здійснюються такі перевірки визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, яка була чинна на час проведення перевірки, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, який був чинним на час проведення перевірки, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

З огляду на викладені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невиїзна документальна перевірка проводиться податковим органом на підставі податкових звітних документів, зокрема, декларацій з податку на додану вартість, і у разі виявлення підстав для висновку про наявність порушень податкового законодавства, податковий орган має право провести позапланову виїзну документальну перевірку, результати якої є підставою для прийняття рішення про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.

Вказаний висновок суду відповідає вимогам п.3 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно якого позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у зв’язку із виявленням недостовірних даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про неправомірність проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Трубспецсталь», вважає, що за результатами невиїзної документальної перевірки податковий орган був позбавлений можливості зробити висновок про безтоварність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Сема Ландтехник Україна», а також про відсутність правових підстав для віднесення сум ПДВ по податковим накладним, які виписані від імені вказаного контрагенту, оскільки невиїзна документальна перевірка обмежується лише дослідженням поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), при якому неможливо зробити висновок про реальність господарських операції платника та статусу його контрагентів.

Про обґрунтованість висновків суду першої інстанції свідчить і той факт, що на підстави скарги позивача щодо неправомірності проведеної перевірки, посадових осіб Олександрійської ОДПІ притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.68).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом перевірку позивача, за результатами якої складено акт, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, проведено не у спосіб, що передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що акт перевірки, яку проведено з порушенням вимог чинного законодавства, відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, не може бути підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В той же час, колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції відносно того, що анулювання реєстрації платника ПДВ, за умови необізнаності про це покупця, не може вплинути на правомірність формування покупцем податкового кредиту по податковим накладним, які видано від імені особи, реєстрацію якої як платника податку скасовано.

Так, відповідно до до пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сема Ландтехнік Україна», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст..9 цього Закону.

Згідно з пп..7.2.6 п.7.2 ст.7 названого Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, лише платник податку на додану вартість має право видати податкову накладну, яка є підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту покупця товару (послуг).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сема Ландтехнік Україна», які мали місце у жовтні –листопаді 2007 року, реєстрація платника ПДВ ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»була анульована, про що свідчить Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який затверджено 27.07.2007р. (а.с.51).

Таким чином, на час видачі податкових накладних у жовтні-листопаді 2007р. ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»не було платником податку на додану вартість, у зв’язку з чим не мало право видавати податкові накладні, а позивач, на підставі виданих податкових накладних, не набув права на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Натомість, вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на встановлені обставини щодо порушення податковим органом процедури проведення перевірки і як наслідок складення акту, що не має доказового значення, не можуть вплинути на результати вирішення справи.

В той же час, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо завищення позивачем валових витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток, внаслідок віднесення до валових витрат сум сплаченого ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»згідно договору поставки №01/10/07 від 01.10.2007р. за рахунок проведення безтоварних операцій.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно договору №01/10/07 від 01.10.2007р. ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»зобов’язалось поставити ТОВ «Трубспецсталь»продукцію виробнично-технічного призначення, номенклатура, кількість та ціна якого зазначена в товарних накладних.

На виконання умов даного договору позивачем у жовтні 2007р. було отримано обладнання в асортименті на загальну суму 1266616,00грн., в т.ч. ПДВ –211102,67грн. та у листопаді 2007р. запасні частини в асортименті на загальну суму 45456,00грн., в т.ч. ПДВ –7576,00грн.

Розрахунок за отриманий товар було проведено у вексельній формі (вексель серії АА №0098622 від 27.12.2007р., Акт приймання-передачі векселю від 27.12.2007р.).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Про фактичне виконання умов договору свідчать надані первинні документи, які відображені в акті перевірки, це: податкові накладні №283 від 03.10.2007р., №54 від 30.11.2007р., видаткові накладні №283 від 03.10.2007р., №РН-0000054 від 30.11.2007р.

Крім цього, як про фактичне виконання умов договору так і про використання поставлених за договором товарів у власній господарській діяльності позивача, свідчить і той факт, що придбаний за спірним договором товар, позивачем було поставлено ТОВ «Торговий дім Ренесанс ЛТД»та ПП «Промтех», про що свідчать надані позивачем видаткові накладні та довіреності (а.с.102-110). Вказані обставини податковим органом не спростовані.

Як вбачається із акту перевірки та письмових заперечень відповідача, факт безтоварності операцій за договором поставки №01/10/07 від 01.10.2007р. обґрунтовується відомостями, отриманих від ДПІ у Святошинському районі м.Києва згідно з якими: товар не перевозився і не зберігався (із-за відсутності склад приміщень), відповідно до наданих документів не можливо встановити вид транспортних витрат, особу, яка понесла витрати та можливості здійснення таких господарських операцій.

Між тим, з відповіді ДПІ у Святошинському районі м.Києва (а.с.49), на яку посилався відповідач в акті перевірки та запереченнях на позов, вказані обставини відсутні, натомість в ній зазначено про відсутність ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»за місцем реєстрації, у зв’язку з чим матеріали по ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»надано до ГВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва на встановлення місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що перевірку ТОВ «Сема Ландтехнік Україна»по взаємовідносинам з ТОВ «Трубспецсталь»проведено не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем, на якого покладено обов’язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факту безтоварності операцій за договором №01/10/07 від 01.10.2007р.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що в межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування вірного по суті рішення суду не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі №2а-7315/09/1170 - без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          (Повний текст ухвали виготовлено 29.03.2010р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк