Ухвала суду № 15135832, 15.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р.справа № 2а-5623/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі №2а-5623/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон»до Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення –рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 30.03.2009 року №201/23-34195474 про донарахування податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток на загальну суму 134729,1., з яких 122481грн. за основним платежем та 12248,1грн. –штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що під час проведення виїзної планової перевірки були неповно, не об’єктивно та не всебічно встановлені і дослідженні питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого не виявлено заниження валових витрат підприємства і як наслідок не виявлено завищення суми податкових зобов’язань позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у задоволені позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що факт заниження позивачем податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток є доведеним і підтверджується результатами перевірки, які викладено в акті податкового органу, які не спростовані позивачем у судовому засіданні.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що суд першої інстанції у недостатньому обсязі дослідив обставини справи, не звернув уваги на надані позивачем докази щодо заниження валових витрат підприємства у перевіряємому податковому періоду і як наслідок не встановив факт завищення податкових зобов’язань з податку на прибуток у перевіряємому періоді, що унеможливлює донарахування податковим органом податкових зобов’язань з цього виду податку.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Еталон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року складено акт №4/23/34195474 від 12.03.2009 року.

В зазначеному акті Царичанською МДПІ, зокрема, зроблено висновок про порушення ТОВ «Еталон»вимог п.1.32, ст..1 пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого підприємством занижений податок на прибуток за 2008 р. в сумі 122481,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем завищено валові витрати у 4 кварталі 2008 року на 506 591грн. при виконанні імпортного контракту №ELN/17-08 від 17.07.2008р., укладеного з фірмою INVEST&TRADE LLC».

За результати проведеної перевірки та на підставі складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2009 року №201/23-34195474 про донарахування податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток на загальну суму 134729,1., з яких 122481грн. за основним платежем та 12248,1грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не заперечував факт завищення валових витрат у сумі 506591грн., який став підставою для донарахування податкових зобов’язань, натомість позивач вказував на те, що у перевіряємому періоді підприємством занижено валові витрати на 1824163,87грн. і цей факт не був врахований під час проведення перевірки, що стало підставою для необґрунтованого донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Правомірність та обґрунтованість оскаржених рішень відповідача про визначення податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств»прийнято рішення про донарахування податкових зобов’язань, а доводи позивача щодо заниження валових витрат у перевіряємому податковому періоді є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для донарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій став факт завищення позивачем валових витрат у перевіряємому податковому періоді у сумі 506591грн.

Позивач не заперечував факт завищення валових витрат, який став підставою для донарахування податкових зобов’язань, натомість вказував на те, що у перевіряємому періоді підприємством занижено валові витрати на 1824163,87грн. і цей факт не був врахований під час проведення перевірки, що стало підставою для необґрунтованого донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток, оскільки заниження валових витрат у вказаній сумі та встановлений факт завищення валових витрат у сумі 506591грн. у одному перевіряємому податковому періоді, унеможливлює донарахування податкових зобов’язань, які визначено у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Такі доводи позивача колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, обґрунтовуючи свою правову позицію позивач вказував на те, що в акті перевірки не знайшов відображення той факт, що в декларації по податку на прибуток підприємства за звітний період – 2008 рік позивачем були занижені показники строки 04.1 декларації «Видатки на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених 04.11», відповідно занижені валові витрати та завищено суми податкових зобов’язань.

При розрахунку показників даної строки вартість придбання сировини та матеріалів у іноземних постачальників була включена в сумі 17842861,00грн (додаток №8 до довідки про загальну інформацію акта перевірки від 12.03.2009р. ;4/23/34195474 Д-т 20.1 К-т 63.2).

Однак до складу валових витрат необхідно включити вартість придбання сировини у іноземних постачальників не у сумі 17842861,00грн., а у сумі 19667024,87грн., тобто різниця становить 1824163,87грн., яка не була врахована відповідачем під час проведення перевірки.

Вказаним доводам позивача судом першої інстанції надано вірну правову оцінку, згідно з якою доводи позивача щодо безпідставного неврахування у складі валових витрат витрат на придбання сировини та матеріалів у іноземних постачальників у сумі 1824163,87грн., є помилковими і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до пп..7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і вони не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто витрати, понесені платником у зв’язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті –також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Отже, з огляду на зазначені норми права, валові витрати по імпорту виникають на дату оприбуткування платником податків товарів від нерезидента (дата імпорту товарів визначається згідно вантажних митних декларацій) в сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти, що сплачена платником податку нерезиденту.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно даних додатку 6 до акта перевірки №4/23/34195474 від 12.03.2009р., фактично поставка імпортної продукції по контракту № N-ELN/17-08 від 17.07.2008, що укладено з фірмою "NEVRA INVEST&TRADE LLC" (США), проводилась як на умовах попередньої оплати, так і з послідуючою оплатою, про що свідчить зміна дебіторської заборгованості по розрахунках з іноземних постачальником на кредиторську протягом 2008 року. Станом на 01.01.2009р. кредиторська заборгованість позивача перед зарубіжним постачальником "NEVRA INVEST&TRADE LLC" (США) склала 219 352,00 дол. США (або 1 710 277,31 грн. за офіційним курсом НБУ на дату закінчення митного оформлення імпортної сировини), тобто неоплаченим залишився отриманий у 2008 році товар на зазначену суму. З огляду на те, що товар в сумі 1 710 277,31 грн., що отриманий у 2008 році, залишився неоплаченим (тобто невідома сума, в якій товар необхідно включити до валових витрат, оскільки невідома балансова вартість іноземної валюти, що повинна бути сплачена за товар), включення до валових витрат суми 1 710 277,31 грн. є необґрунтованим, так як не відповідає приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вказані обставини справи не заперечувались позивачем, який також вказував на те, що на момент оприбуткування частини товару (вантажні митні декларації №110000001/8/162239 від 23.12.2008р. (частково в сумі 135 326,27 грн.), №110000001/8/162616 від 26.12.2008р. (в сумі 798 693,12 грн.), №110000001/8/162617 від 26.12.2008р. (в сумі 776 257,92 грн.) валюта у позивача ще була відсутня і обчислити її балансову вартість було неможливо. Позивач оприбуткував цю частину неоплаченої сировини із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару та зазначений у вантажних митних деклараціях (загальна сума, що віднесена до валових витрат склала 1 710 277,31 грн.), що є порушенням вимог п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що є неправомірними дії позивача, які свідчать про те, що фактично позивачем проводилось віднесення до валових витрат вартості отриманого імпорту на підставі фактурної вартості сировини, що зазначена у графі 22 вантажних митних декларацій (загальна сума оприбуткованої сировини згідно вантажних митних декларацій —18 476 753,63 грн.), з подальшим уточненням валових витрат на суму вже відомої на момент оплати імпортного товару балансової вартості іноземної валюти. Вказані дії не відповідають вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки, як було зазначено вище, при визначенні суми валових витрат необхідне одночасне дотримання двох вимог цього Закону, що передбачені пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що включення до валових витрат, які понесені у зв'язку з придбанням імпортної сировини, суми 19 667 024,87 грн. (зазначеної позивачем) є необґрунтованим, оскільки ТОВ НПП Еталон не враховано усіх вимог чинного податкового законодавства, які викладено вище.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не існує.

          На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі №2а-5623/10/0470 - без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          (Повний текст ухвали виготовлено 18.03.2011р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк