Ухвала суду № 15135824, 17.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р.справа № 2а-6675/09/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року по справі №2а-6675/09/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Економ плюс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Економ плюс»звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009 року №0004702302/0, яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 67871грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки про заниження підприємством податкових зобовязань з податку на прибуток не ґрунтуються на законі, усі понесені позивачем витрати, які повязані з його господарською діяльністю та які включені до складу валових витрат, підтверджені відповідними первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року адміністративний позов задоволено, а саме визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0004702302/0 від 25.11.2009 року. Постанова суду мотивована не доведеністю відповідачем правомірності прийнятого рішення про донарахування податкових зобовязань.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не підтверджено первинними документами, які б відповідали вимогам ст..1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», понесені витрати на послуги телефонного звязку, які надавалися позивачу у перевіряємому податковому періоді.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт №162/23-2/34268112 від 12.11.2009 року.

В акті, зокрема, зроблено висновок, про порушення позивачем п. 5.2.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, підприємством безпідставно завищено валові витрати за перевіряємий період на 200734,63 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50187грн.

Суть порушення полягала в тому, що на думку податкового органу, позивач не підтверджено первинними документами, які б відповідали вимогам ст..1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», понесені витрати на послуги звязку, які надавалися позивачу у перевіряємому податковому періоді ВАТ «Укртелеком», ЗАТ «Київстар Дж.Єс.Єм.».

При цьому, відповідачем не заперечувався факт використання наданих послуг звязку у господарській діяльності позивача.

З огляду на встановлені порушення, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2009 року №0004702302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 67871 грн., в т.ч. за основним платежем 50187,0грн. та 17684,0грн. штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ про донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято спірне рішення, оскільки позивачем, як на час перевірки так і в судовому засіданні, надавались первинні документи, які свідчать про витрати підприємства у звязку з придбаванням послуг звязку у перевіряємому періоді.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що до складу валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати платника податку, які понесені ним як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються з метою використання їх у власній господарській діяльності такого платника податку та які підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до ст..ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіряємому періоді позивачем придбавалися послуги звязку, у звязку з чим ним укладалися договори з ВАТ «Укртелеком»та ЗАТ «Київстар Дж.Єс.Єм.».

Факт використання цих послуг у господарській діяльності позивача, як і факт оплати цих послуг позивачем, відповідачем не заперечувався, натомість відповідач вказував на те, що витрати по придбаванню цих послуг не підтверджено відповідними первинними документами.

Згідно із укладеними договорами із ВАТ «Укртелеком»та додатковими угодами до них рахунки, що їх виставляє підприємство звязку позивачеві, є, одночасно, і актами передавання приймання робіт (наданих телекомунікаційних послуг). На виконання умов пункту 3.4.2 договору із ЗАТ»«Київстар Дж.Єс.Єм.»підприємство звязку та позивач оформлювали акти наданих послуг за цим договором. Крім цих актів, позивач оформлював рахунки (рахунки-фактури). На рахунках, що отримувалися від ВАТ «Укртелеком»прямо вказувалося, що цей рахунок є актом приймання-передавання виконаних робіт (наданих телекомунікаційних послуг) за певний період.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що рахунки, які отримував позивач від підприємств звязку та акти виконаних робіт, відповідали вимогам ст..1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містили у собі усі необхідні реквізити, що дозволяють ідентифікувати як зміст та обсяг господарських операцій так і сторони цих господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов обґрунтовано висновку про наявність достатніх підстав для відображення операції на придбавання послуг зв'язку в бухгалтерському обліку позивача і включення вартості цих послуг до складу валових витрат підприємства.

З огляду на доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року по справі № 2а-6675/09/0870- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 21.03.2011р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк