Постанова № 15135757, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2011 року 09:53 № 2а-3310/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкового повідомлення-рішення №0002864120/0 від 11.08.2010

За участю представників:

позивачаЧерноков О.В.

відповідача Гладун Є.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.04.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0002864120/0 від 11.08.2010р. №0002864120/1 від 18.10.2010р., №0002864120/2 від 23.12.2010р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю зміни цільового призначення та зарахування сплачених позивачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009р., січень, лютий 2010 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у розмірі 1704731,14 грн.

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на вимоги пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 31.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181-ІІІ) та вважає дії податкового органу правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення про визначення сум штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону №2181-ІІІ є правомірними та такими, що винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства, оскільки платником не враховано наявну суму боргу по узгодженим податковим зобовязанням.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Укртранснафта»з питання несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 26.07.2010р. №370/41-20/31570412.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Порло порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, а саме: встановлено несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобовязань по податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 3999386,00 грн., за січень 2010 року у сумі 3 805962,00 грн., за лютий 2010 року у сумі 2702020,00 грн.

На підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесене податкове повідомлення рішення №0002864120/0 від 11.08.2010р. про застосування штрафної санкції у розмірі 1704731,14 грн. (за затримку на від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з рентної плати за нафту в розмірі 1704731,14 грн. (20%)

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення залишене без змін, скарги без задоволення та винесені нові податкові повідомлення рішення №№0002864120/1 від 18.10.2010р., №0002864120/2 від 23.12.2010р., якими визначені аналогічні суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, а також доведені нові строки їх сплати.

В підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідач посилається на вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ та зазначає на наявність у позивача податкового боргу, що підлягав погашенню попередньо у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Правомірність винесення вказаних податкових повідомлень рішень є предметом розгляду даної справи.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкові декларації з податку на додану вартість:

-за грудень 2009 року (вх. №33737 від 20.01.2010р.), відповідно до якої 01.02.2010р. було нараховано до сплати податкове зобовязання у розмірі 3999386,00 грн., граничний термін сплати 01.02.2010р.;

-за січень 2010 року (вх. №9000334492 від 19.02.2010р.), відповідно до якої 02.03.2010р. було нараховано до сплати податкове зобовязання у розмірі 3805692,00 грн., граничний термін сплати 02.03.2010р.;

-за лютий 2010 року (вх. №9000695480 від 19.03.2010р.), відповідно до якої 30.03.2010р. було нараховано до сплати податкове зобовязання у розмірі 2702020,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2010р.

На виконання своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість позивачем здійснено платежі та відповідно до установи банку подані платіжні доручення:

-за грудень 2009 року сплачено 29.01.2010р. у розмірі 3999389,00 грн. (платіжне доручення №767 від 29.01.2010р., призначення платежу: «податок на додану вартість за грудень 2009 року»);

-за січень 2010 року: сплачено 26.02.2010р. у розмірі 3805693,00 грн. (платіжне доручення №1000 від 26.02.2010р., призначення платежу: «податок на додану вартість за січень 2010 року»);

-за лютий 2010 року сплачено 30.03.2010р. у розмірі 2702020,00 грн. (платіжне доручення №38 від 30.03.2010р., призначення платежу: «податок на додану вартість за лютий 2010 року»)

За даними акту перевірки, органом державної податкової служби кошти, що надійшли на сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно платіжних доручень №767 від 29.01.2010р., №1000 від 26.02.2010р., №38 від 30.03.2010р., із урахуванням приписів підпункту 7.7 пункту 7 закону №2181-ІІІ, зараховано в рахунок погашення податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року

Відповідно до ст.13 Закону України від 04.12.1990 р № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (чинного на момент спірних правовідносин):

-органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

-посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій...;

Таким чином, органи державної податкової служби зобов'язані діяти чітко в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством України і ніяким чином не можуть виходити за такі межі.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб на території України, що здійснюються за участю банків в Україні, регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N377/8976.

Відповідно до пп. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно з п. 3.8 гл. 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж: та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з абз. 4 п.3.3 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - абз. 4 п. 3.3 гл. 3 - операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також: повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Відповідно до абз. 6 п. 1 „Податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу”, що затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 р. № 540 (Далі Наказ № 540).

- кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовується на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Судом здійснення такого розподілу вбачається неправомірним з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в листах Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 № 358/13/13-09, 10.06.10 № 845/11/13-10.

Крім того, ВАТ «Укртранснафта»було сплачено податкове зобовязання з податку на додану вартість в строки передбачені законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями №767 від 29.01.2010р., №1000 від 26.02.2010р., №38 від 30.03.2010р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень №0002864120/0 від 11.08.2010р. №0002864120/1 від 18.10.2010р., №0002864120/2 від 23.12.2010р є обґрунтованими, такими, що підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта»в даному випадку підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення №0002864120/0 від 11.08.2010р. №0002864120/1 від 18.10.2010р., №0002864120/2 від 23.12.2010р Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

3.Судовий збір у розмірі 3,40 грн. стягнути на користь ВАТ «Укртранснафта»(код ЄДРПОУ 31570412, адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович