Постанова № 15135749, 20.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2011 року           18:23           № 2а-2262/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємство Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс»

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Підприємство Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що до нього безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення строків встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки товар вважається імпортованим з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення вантажно митної декларації, як зроблено у висновку податкового органу.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, вважається дата завершення оформлення ВМД. Враховуючи, що перевіркою встановлено порушення строків поставки товарів, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції згідно положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Також перевіркою встановлено незадекларування валютних цінностей, які знаходяться за митною територією України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 19.05.2010р. по 25.05.2010р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Інлюкс»(надалі –Підприємство «Інлюкс») з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої було складено Акт №3413/22-32527855 від 25.05.2009р.

Перевіркою встановлено порушення: ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по контракту: №1217 від 17.12.2007р. укладеним з фірмою «ROFE EXIM LTD», London, Великобританія та порушення п. 1 ст. 9 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині не декларування заборгованості по контракту.

31.05.2010р. Підприємство «Інлюкс»подало ДПІ у Деснянському районі м. Києва заперечення до акту перевірки. За результатами розгляду поданих заперечень відповідачем було надано позивачу лист про надання відповіді на заперечення №3741/10/22-034 від 04.06.2010 р., в якому відповідач повідомив, що висновки щодо акту є документально підтверджені.

На підставі висновків перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва 08.06.2010р. було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000252200, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3574752,58 грн. за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; №0000262200, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. за порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивач оскаржив зазначені рішення до ДПА у м. Києві в порядку адміністративного оскарження, яка рішенням №6071/10/25-114 від 09.11.2010р. залишила скаргу без задоволення.

Також рішення оскаржувались до ДПА України, яка рішенням №1127/6/25-0415 від 14.01.2011р. залишила скаргу підприємства без задоволення.

Судом встановлено, що 17.12.2007р. між Підприємством «Інлюкс»(покупець) та фірмою «ROFE EXIM LTD», London, Великобританія (продавець) укладено контракт №1217, згідно умов якого продавець зобов’язався поставити покупцю обладнання (прилади для виявлення та вимірювання іонізуючого гамма випромінювання). Загальна вартість контракту 350 00 Євро. Оплата проводиться на умовах передоплати в розмірі 80% вартості поставки. Залишок сплачується після поставки в строк обумовлений договором.

На виконання умов контракту Підприємство «Інлюкс»здійснило 25.06.2008р. попередню оплату в розмірі 300000 євро., 27.06.2008р. в сумі 25000 Євро.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлене контрактом обладнання надійшло до позивача 22.12.2008р., що підтверджується декларацією типу ТР ПП№ 100000014/8/260012 від 22.12.2008р. Товар не було випущено у вільний обіг. 24.12.2008р. Підприємством «Інлюкс»було видано простий вексель ДПІ у деснянському районі м. Києва із зобов’язанням сплатити платежі до 22.01.2009р.

На підставі договору на послуги складу тимчасового зберігання з № 65-СВХ/ПЗ від 24.12.2008 р., згідно акту про розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на за № 24/014/315 від 24.12.2008р. був розміщений вантаж - Прилад для виявлення та вимірювання іонізуючого гамма випромінювання, який надійшов на митну територію України згідно повідомлення про намір увезення за №100000014/2008/260012 від 22.12.2008р.

На підставі договору на послуги митного ліцензійного складу №03/08 від 02.02.2009р., згідно вантажної митної декларації ІМ-74 №100000012/2009/448802 від 12.03.2009р., даний вантаж був переміщений митний ліцензійний склад ЗАТ «Київтрансекспедиція».

На даний час, в митному режимі ІМ-74 (митний склад), згідно ВМД №100000012/2009/448802 від 12.03.2009р. зберігається на митному складі ЗАТ «Київтрансекспедиція», що підтверджується листом останнього №280 від 05.04.2011р.

Перевіркою встановлено порушення законодавчо встановленого терміну розрахунків, а саме: по сумі 300000 Євро термін закінчився 22.12.2008р., по сумі 25 000 Євро термін закінчився 24.12.2008р.

Позивач із зазначеним висновком не погоджується, а зазначає, що ввезення товарів на територію України було здійснено без порушення термінів, визначених ст. 2 «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», оскільки товар перетнув митний кордон України вчасно та перебуває «Під митним контролем».

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Митним кодексом встановлені певні послідовності і обов'язкові процедури митного оформлення товару, що переміщується через митний кордон України, які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.

Пунктом 1 ст. 15 Митного Кодексу України термін "ввезення в Україну та вивезення з України" означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Пунктом 3 ст. 15 Кодексу "переміщення через митний кордон України" визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Статтями 21, 24 цього ж Кодексу встановлено, що товари переміщуються через митний кордон України під митним контролем, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, визначається з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 4 ст. 15 Кодексу).

Згідно зі статтею 37 Кодексу, переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД), згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N574 від 09.06.1997р., є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів, прийняття якої митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, щодо відповідності до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Згідно з пп. 3.2 п. 3 «Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів», затвердженого наказом Держмитслужби N723 від 17.11.1998р., штамп "Під митним контролем" має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль, і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на CMR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Відповідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно з пп. 3.6 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ N136 від 24.03.1999р. уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, оплачених резидентом. У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу, згідно з вимогами постанови НБУ N1044 від 26.12.1995р., тобто належним чином оформленої ВМД.

Відповідно до п. 3.3 зазначеної Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Враховуючи викладене, при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування"). Аналогічна позиція викладена в листі ДПА України N9433/7/22-6017 від 11.05.2007р.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію, яка засвідчує завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження товаром без митного контролю на митній території України або за її межами товарами, пропущеними через митний кордон України.

Суд зазначає, що зазначена позиція також викладена у Листі ДПА України N2868/7/23-5317 від 18.02.2002р. «Щодо визначення дати імпорту товарів, що застосовується при проведенні перевірок дотримання вимог валютного законодавства».).

Як вбачається із матеріалів справи ТзОВ «Фортуна Банк»06.01.2009р. надіслало до ДПІ у Деснянському районі м. Києва повідомлення №7/18-1, в якому зазначило про порушення Підприємством «Інлюкс»за імпортними операціями, внаслідок чого було здійснено податкову перевірку.

Враховуючи, що товар перебуває під митним контролем, не розмитнений та не випущений у вільний обіг, позивачем не подано до уповноваженого банку ВМД, що підтверджує завершення митних процедур уповноважений банк обґрунтовано не зняв операцію з контролю.

Висновків центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики щодо продовження термінів поставки, як це передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»судом не надано.

З огляду на викладене суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем пропущено визначений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»строк щодо розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " порушення резидентами термінів, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

На підставі викладеної норми позивачу правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. за незадекларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, суд виходив з наступного.

Згідно даних перевірки, станом на 01.01.2009р, 01.04.2009р., 01.07.2009р., 01.10.2009р., 01.01.2010р., 01.04.2010р. сума в розмірі 325 000 Євро позивачем не декларувалась.

          Згідно п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993р. валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Підприємство «Інлюкс» не подало до ДПІ у Деснянському районі м. Києва «Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за межами митної території України»та не задекларував суму коштів, перерахованих резидентом за межі України по контракту, по якому на звітну дату не поставлено в установлені законодавством строки товар.

З огляду на викладене суд погоджується з висновком податкового органу, що позивачем порушення вимог п. 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю»в частині недекларування суми 325000 Євро по контракту №1217 від 17.12.2007р.

Відповідно до ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю»до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі фінансові санкції.

Крім того, посилання позивача про те, що товар ним не розмитнено з 2008р. по сьогодні у зв’язку із фінансовою кризою, судом до уваги не приймається з огляду на наявну в матеріалах справи копію декларації з податку на прибуток за 2010р., згідно рядка 01.валовий дохід позивача за рік склав 6669810 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Д.О. Баранов